Голова колгоспу виступає на загальних збрани в клубі:
- Ваблячи, ти була кращою дояркою, тебе вибрали бригадиром, ти раніше всіх вставала, ішла на ферму, кормила, доїла, чистила корів, забирала в стійлах. Твоя фотографія висіла на дошці пошани. Поясни своїм подругам, як ти поїхала в місто й стала там повією!!!???
-Бабоньки…ну повезло!..
***
Було село в якому жили як українці, так і росіяни. Прийшла зима — 19 січня — українці святкують Йордан. Наготували багато смачної їжі, приймають один одного у гостях, весело колядують, а бідні росіяни сидять у себе вдома та ще й голодні. Отож питають вони одного доброго чоловіка, що їм робити, як зайти до українців у гості, а той їм і каже:
—    Заходьте до них у хату та й вітайтесь: «Христос Христився!» Тоді українці запросять вас до столу, адже вони щедрі люди.
От і пішов росіянин так, як порадили. Але через кілька хвилин він вибігає з домівки, та такий наляканий. От і питає його чоловік, який давав пораду, що сталося, а він і розказує :
—    Зашел я, сказал, что говорили, а они все хором: «Славимо ево».
Ну, думаю: «Они меня поймают». Еле ноги унес.
***
Жителі Донбасу можуть зрозуміти що Ющенко — президент, але прийняти цього не можуть. Можуть прийняти ідеї сепаратизму — але не зрозуміти їх. А от як люди без горілки місяць простояли на вулиці — цього вони не можуть ні зрозуміти, ні прийняти…
***
Багата літня дама молодому альфонсу, який пропонує їй руку і серце:
—Якщо для пересадки, то згодна!
***
З рекламного:
—    Фірма «№8саГе» — провідний виробник бляшанок для недокурків!
***
—    Іване, у тебе знову руки тремтять. Що, цілу ніч пиячив?
—    Ні, цілий день працював.
***
Юнга на судні звертається до капітана:
—    Скажіть, а чому більшість суден названо жіночими іменами?
—    Якби ти знав, юнго, як важко ними керувати, то не ставив би дурних запитань!
***
Зустрілися двоє:
—    Ну, розказуй, як живеш?
—    Віднедавна — за системою Станіславського.
—    Що, працюєш актором у театрі?
—    Ні, просто нікому «Не вірю!»
***
Заходить жебрак до хлібного магазину:
—    Скажіть, на милість, свіжий хліб привезли?
—    Привезли.
—    Ще теплий?
—    Теплий.
—    І з родзинками?
—    З родзинками. Жебрак жалісно:
—    Подайте нещасному Христа ради!..
***
КРИМІНАЛЬНА ХРОНІКА. Учора працівники УБОЗу викрили велику партію підробленої горілки. Від неї люди тверезіли й ішли на роботу.
***
«Новий українець» потрапляє на небо. Господь йому каже:
—    Ти за життя якісь добрі справи робив?
—    Так, два рази бомжа нагодував, раз пожертвував церкві сто баксів.
Господь бере телефон, комусь дзвонить. Через п’ять хвилин заходять два янголи. Господь до них:
—    Дайте йому тарілку супу й сто баксів. І нехай іде звідси під три чорти!
***
Приходить рабин до священика й каже:
—    Тут таке діло: у мене вкрали велосипед. І я чомусь геть упевнений, що це зробив хтось із моєї общини. Ось ти теж спрямовуєш своїх прихожан на путь істинну… Порадь, як знайти злодія серед своїх?
—    Та це ж дуже просто, — відповідає священик. — Треба всіх зібрати й прочитати їм десять заповідей. Коли дійдеш до «не вкради», уважно дивись людям в очі, і хто потупить погляд — той і злодій.
Через день рабин приходить до священика з букетом квітів.
—    Ну, як моя порада, допомогла?
—    Не зовсім, але сама ідея спрацювала.
—    Цікаво! Ану розкажи!
—    Та, знаєш…
—    Ні, ти все-таки розкажи!
—    Ну, скликав я общину, почав зачитувати заповіді. А як дійшов до «не вчини перелюб», то зразу ж пригадав, у кого забув велосипед…
***
Слова, що їх важко вимовити в нетверезому стані:
—    Соціологія;
—    Лапландія;
—    Професіонал;
—    Зарплатня.
Слова, що їх неможливо вимовити в нетверезому стані:
—    Гібралтар;
—    Нерозповсюдження;
—    Диспансеризація;
—    Дезоксирибонуклеїн.
Слова, що їх неможливо вимовити в нетверезому стані:
—    Добрий вечір, товаришу сержант! Який я радий, що ви мене зупинили!
—    Ні, не співатиму, все одно мене ніхто не слухає!
—    Більше мені не наливайте!
***
Бесідують дві подруги:
—    Можеш уявити, цей нахабний бабій запросив мене до себе додому, щоб показати колекцію запальничок. Я проклинаю ту мить, коли вмовила себе піти з ним!
—    Що ти кажеш?! Мабуть, приставав до тебе?
—    В тому то й річ, що ні! Він справді показав мені свою колекцію запальничок!
***
—    Скажіть, будь ласка, чи є у вас що-небудь із психології виховання дітей від п’ятирічного до дванадцятирічного віку?
—    Аякже! Ремінь солдатський, шкіряний, у прекрасному стані.
***
Закон шоу-бізнесу: що гірший голос у співачки, то менше на ній одягу.
***
Телефонний дзвінок у ЖЕК:    *
—    Коли нарешті буде тепло?
—    Як це коли? У травні. Про це навіть у дитсадочку знають…
***
На змаганнях з метання молота найсмішніше металися глядачі 6-го сектора, куди власне й летів молот.
***
Найкраща система проти крадіжки автомобіля — це стара засмальцьована інструкція з ремонту та експлуатації авто, що лежить на видноті.
***
—    Прокидайся, вже давно півні проспівали!
—    А чому це має мене хвилювати? Я ж не курка…
***
Випускник юридичного факультету хоче влаштуватися на роботу в одну адвокатську контору. Менеджер з персоналу проводить психологічне тестування:
—    Погляньте на малюнок. На ньому зображено трьох чоловіків, які пливуть морем, де водиться багато акул. Бачите — у одного з них у руках немає геть нічого: він акул не боїться. Другий тримає в руці величезного ножа — в разі атаки з боку акул він змусить дорого заплатити за власне життя. Нарешті третій узяв із собою в море підводну гармату. З ким ви себе асоціюєте?
—    Звичайно, з третім, — каже пошуковець роботи.
—    Вибачте, ви нам не підійшли. Нам потрібні співробітники, які асоціюють себе з акулами.
***
—    Як ми п’ємо? Ми п’ємо жахливо! Спочатку те, що бажаємо. Потім те, що можемо. І нарешті те, що залишилося…
***
Оголошення:
«У зв’язку з виходом із ладу суперкомп’ютера для створення фотороботів управління внутрішніх справ запрошує на роботу громадян, що мають добре розвинену міміку».
***
У СВІТІ ЦІКАВОГО. Вчора до квартири громадянина Порохнен-ка увійшли двоє, сказали, що з військкомату, і забрали в армію гроші, домашній кінотеатр та мікрохвильову піч.
***
—    Мамо, а чому братика нам приніс лелека, а мене знайшли в капусті?
—    Не доніс тебе лелека…
***
З рекламного:
«Зберіть дванадцять кришечок від кока-коли, термін придатності якої вже минув, і отримайте два квитки на чемпіонат світу з футболу 2002 року!»
***
Зустрілися два приятелі:
—    їдьмо завтра на риболовлю!
—    Та я й вудки тримати не вмію… Ніколи зроду не ловив.
—    А що там уміти? Налив — випив, налив — випив…
***
Вертається чоловік із риболовлі, нічого не спіймавши. Жінка питає:
—    Де риба?
—    Та де ж? У річці!
Наступного дня приходить чоловік з роботи, сів за стіл і питає в жінки:
—    А де вечеря?
—    Та де ж? У їдальні!
***
Сидить над ставком дядько. Сонце вже добряче підбилося, парко — дядька й розморило: закуняв. Хлопчаки обсіли його півколом, дають поради, кепкують:
—    Дядько, длубає!
—    Нехай длубає, — пробубонів той.
—    Повело!
—    Нехай веде.
—    Так в очерет затягне ж!
—    Байдуже.
—    Кинуло… Черв’яка, мабуть, обгризло…
—    Кат із ним.
Раптом хтось із хлопчачого гурту як закричить:
—    Дядьку, дядьку, ваша торбина з кручі покотилася!
—    Хлопці, лови її, держи! Там же моя чвертка!
***
Йде Іван берегом ставка. Бачить — його сусід Петро ловить рибу. «Дай, — думає Іван, — я з нього поглузую! Спитаю, ловиться риба чи ні. Якщо відповість, що ловиться, то скажу, що дурням завжди щастить, якщо ні, то скажу, що в таких телепнів, як він, навіть риба не клює».
Підходить і питає:
—    Ну що, ловиться риба?
—    Та якби тут не ходили такі дурні, як ти, то, може, й ловилась би!
***
Чоловік вертається з риболовлі й каже до жінки:
—    Ось поглянь, скільки я спіймав!
—    А мені сусідка казала, ніби ти на базар заходив…
—    Справді заходив. Розумієш, я стільки наловив, що половину довелося продати…
***
Чоловік із міста приїхав у село. Вранці прийшов до ставка, біля якого дід козу пасе.
—    А що, діду, в цьому ставку можна ловити рибу?
—    А чого ж, можна…
—    Отже, коли я щось упіймаю, то це не буде злочином?
—    Та ні, що ви. То буде велике диво!
***
—    Друже, у тебе рука в гіпсі! Що сталося?
—    Вчора був на риболовлі. Щуку спіймав.
—    І що, вивихнув плече, коли витягав?
—    Ні, вивихнув тоді, коли колегам на роботі показував, яка завбільшки була щука.
***
Сидить біля ставка дядько, вудки закинув. Коли де не взявся рибінспектор:
—    А чого це ви ловите рибу в недозволеному місці?!.
—    Та хіба ж я ловлю? Це я так — черв’ячків купаю… — відказує рибалка.
—    Все одно платіть штраф.
—    За віщо?!
—    Бо в цьому місці й купатися заборонено.
***
Молода мама хоче похвалитися перед гостями, яка розумна в неї донечка:
—    Доцю, нумо покажімо, як ми вивчили назви місяців! Отже, починаймо. Сі…
—    …чень!
—    Розумничка! А тепер далі. Лю…
—    …тий!
—    Правильно. А тепер давай сама!..
—    …резень, тень, вень, вень, пень, пень, ресень, тень, топад, день!
***
—    Джоне, я принесла тобі десять гамбургерів!
—    Краса! Голос диктора:
—    Ви слухали радіовиставу «Краса по-американському».
***
Величезний масивний пасажирський лайнер нависоті десять тисяч метрів над землею потрапляє в повітряну яму. Його добряче трусонуло. Чуються зойки, панічні вигуки… Стюардеса рішучим голосом:
—    Так, хутко всі заспокоїлися! Сіли на свої місця! Я кому сказала?!
Досить бігати й лізти на стіни! Припиніть репетувати! Ти куди блюєш? Для цього існують спеціальні пакети — скільки можна про це нагадувати! А ти, ти — дебелий чоловік, а нюняєш, як мале дитя… Ну, все, нарешті прийшли до тями, сіли на місця… Кермуйте далі, а я піду пасажирів заспокоювати.
***
Узимку хлоп’я приходить із дитячого садочка — обличчя й руки геть подряпані, у светрику застрягло повно зелених голочок. Мати сплескує руками:
—    Синку, що сталося?!
—    Нічого не сталося. Просто ми на новорічному святі танцювали навколо ялинки, але зараз у садочку карантин, дітей мало, а ялинка он яка велика!
***
З рекламного: «Всі таємниці світу з нашими електропрасками й паяльниками!»
***
Із життєвої мудрості:
«Деталь, яка не може зламатися, відрізняється від деталі, яка може зламатися, тим, що деталь, яка не може зламатися, неможливо буде полагодити, якщо вона все-таки зламається».
***
Притягнув чоловік «Запорожця» до ремонтної майстерні й каже майстрові:
—    Хочу, аби ви поставили на цього «мустанга» титанові диски.
—    Десять баксів! — відказує майстер.
—    А ще хочу двигун від «Мерседеса».
—    Десять баксів!
—    І тюнінг зробити всередині!
—    Десять баксів!
—    І встановити клімат-контроль у салоні.
—    Десять баксів!
—    Ну, ти кінчай гнати!
—    Ти перший почав!
***
У ресторані кельнер до клієнта:
—    Можу запропонувати вам на перше черепаховий суп.
Клієнт недовірливо:
—    Він що, справді з черепах?
—    Ні, просто він готується дві години.
***
Новини з полів: красти ще нема чого!
***
У кунг-фу найбільшу популярність має школа лелеки. Бійці цієї школи приносять дітей.
***
Запам’ятайте ці телефонні номери! «02» — якщо людина потрапила в біду. «03» — якщо людина потрапила в «02».
***
Спортивні новини. Учора на змаганнях із плавання електрик Си-торчук знову замкнув трійку лідерів. Так з’явилися гральні автомати.
***
Погляньмо на прикладі, чим різняться між собою літературні жанри.
Есе. Вони.
Оповідання. Вони жили.
Повість. Вони жили собі…
Роман. Вони жили собі довго.
Лірика. Вони жили щасливо.
Фантастика. Вони жили довго і щасливо.
Трагедія. Вони жили довго й померли.
Детектив. Вони жили довго та щасливо і померли в один день.
***
Хлопець хвалиться перед друзями:
—    А я своїй дівчині кільце подарував. Баскетбольне! Нехай тепер пострибає від радощів!
***
—    Та я давно вже кинув би пити, але постійно як не свято, то в когось день народження… От учора, наприклад, був у Гоголя…
***
Чоловік показує автомеханікові розбитий «Шевроле»:
—    Ось подивіться, що тут можна зробити… Це дружина в’їхала у стовп.
Механік дивиться на понівечене авто й каже:
—    І скільки разів?..
***
З рекламного:
—    Коханий, де ти щойно був?
—    Бігав у парку.
—    А чому футболка суха й зовсім не пахне?
—    А ти кросівки понюхай!
***
Горілка по телефону:
—    Я пові-і-ільно відкручую кришечку… Ти дістаєш свій мале-е-енький розсувний стаканчик…
***
Надто впертий пошук істини призводить до тяжкого похмілля.
***
Новорічне бажання:
«Діду Морозе, пришли мені чогось солодкого. Чи бодай напівсо-лодкого…»
***
Поїхав хлопець кататися на велосипеді. Повертається додому на «крутому» джипі. Батько й мати шоковані:
—    Де взяв? Хочеш підвести нас під суд? Ти хоч знаєш, скільки така «цяцька» коштує? Та всіх наших статків не вистачить, щоб розплатитися!
—    Не панікуйте! Цю машину я купив.
—    Як? За які гроші?
—    Проїжджав я повз ген отой особняк. Вийшла з нього тітонька й каже: «Хлопчику, чого ти їздиш на велосипеді? Ось купи в мене джип за п’ять гривень». А в мене якраз були ті п’ять гривень, що ви мені на морозиво дали. Я й купив.
Побігли батько й мати до тієї тітоньки:
—    Це ви нашому синові авто продали за п’ятірку?
—    Я. Нехай катається на здоров’я!
—    Але ж чому?!
—    Розумієте, мій чоловік сказав, що іде у відрядження на міжнародний симпозіум, а сам подався з новою секретаркою на Багами. Вчора зателефонував і каже, що довелося зробити незаплановані витрати, то щоб я продала джип і вислала йому грошей. Я так і зробила.
***
Кореспондент готує для газети матеріал про життя ув’язнених. У тюремній камері питає в одного:
—    Давно ви тут?
—    Та вже третій рік.
—    О, то ви мали досить часу осмислити скоєний злочин. Мабуть, вас нині мучить совість. Очевидно ж, розкаюєтесь у власному вчинкові…
—    Та немає мені в чому розкаюватись, бо ніякого злочину не скоїв.
—    А за віщо ж відбуваєте покарання?
—    У тещі з носа кров пішла. Довелося на шию накласти джгут…
***
Викладач до студентів:
—    Я знаю, що більшість із вас народилися й виросли в селі. Тож нехай кожен розкаже, чим славиться ваша мала батьківщина.
—    У нас дуже багато вишневих садів, — підвівся один.
—    А в нас у центрі села є дуже гарне озеро з лебедями, — каже другий.
—    Біля нашого села є такі грибні місця, що восени люди аж із столиці приїжджають до нас по гриби.
—    А в нас дуже красива річка протікає.
—    А в нашому селі, — каже ще один, — після того, як я виїхав на навчання, залишилися самі пенсіонери.
***
—    Ви вже видали дочку заміж?
—    Іще минулої осені відгуляли весілля.
—    І вдало видали?
—    Не знаю, як для неї, а от ми наживаємо все спочатку.
***
Розмовляють сусіди:
—    Вибачте, будь ласка, може, це й не моє діло, але давно хочу спитати у вас. Що то за люди, які до вас постійно ходять?
—    Мої друзі.
—    І що вас із ними пов’язує?
—    Борги!
***
Діалог на вулиці:
—    Дівчино, можна з вами познайомитися?
-Ні.
—    Дівчино, не будьте така жорстока. Дайте бодай свій телефон-чик. Благаю вас: який у вас телефон?
—    «Моторола».
—    Та ні, номер який?
—    Семизначний.
—    Я розумію, що семизначний. А цифри, цифри які?
—    Арабські.
***
З дитинчати мавпи може вирости тільки мавпа, з дитинчати свині — тільки свиня. З козлика — цап. З ослика — осел. І лише з людського дитинчати може вирости кожне зі щойно названих.
***
У магазині жіночої білизни продавець звертається до жінки:
—    Вибачте, вам чашечки якого розміру? Чоловік, випереджаючи дружину:
—    Ну що ви, які чашечки? У нас блюдця!
***
У київських автолюбителів — знаменний ювілей: у 600-й «Мерсе-дес» врізався 600-й «Запорожець».
***
—    Я вчора стрибав із парашутом. Знаєш, так стрьомно!
—    Правильно казати не «стрьомно», а «екстремально».
—    Це вже коли парашут розкрився, то екстремально. А до того моменту знаєш, як стрьомно!
***
Суперакція компанії «Кока-кола» для екстремалів: «Після кожної сьомої пляшки — вам кришка!»
***
Новини медицини.
Лікарі наполегливо радять людям, котрі обіймають міністерські посади, частіше відпочивати. А найголовніше — чергувати посадову діяльність із розумовою.
***
Сперечаються християнин із буддистом. Християнин:
—    Оте ваше переселення душ — повна фігня! Тільки впродовж останніх п’ятдесяти років населення Землі збільшилося на цілий мільярд чоловік. Ну звідки могло взятися стільки душ?
—    А ти порахував, скільки дубів за цей час вирубали?
***
За повідомленням Держкомстату України, впродовж останнього місяця ціна на пальне в середньому по країні впала на 0,7 %. Місткість одного літра зменшилася на 1,2 %.
***
У центрі Києва на дверях нового офісу оголошення: «Конкурс на престижну роботу». Вишикувалась довжелезна черга, але вона швидко тане. Посутня деталь: бесіду з претендентами веде безвухий клерк. Отож кожен пошуковець одразу ж висловлює тому своє співчуття, і той так само одразу вказує на двері.
Уже надвечір заходить молодик, чемно вітається й починає все нахвалювати: оздоблення офісу, інтер’єр, оргтехніку, костюм клерка, його краватку…
—    Юний друже, — уриває юнака безвухий, — а вам нічого дивного в око не впадає?
—    Та ні.
—    А ви придивіться уважніше. Претендент ляскає себе по лобі:
—    Здається, у вас контактні лінзи!
—    Чому ви так вирішили? — питає клерк.
—    Бо якби у вас були вуха, то ви б носили окуляри.
***
Дзвінок у довідкову службу оператора мобільного зв’язку:
—    Алло, дівчино, ваша компанія краде мої гроші!
—    Розкажіть усе детально.
—    Учора ввечері я перевіряв свій баланс, було 50 гривень, вимкнув телефон. Сьогодні вранці ввімкнув — на рахунку нуль.
—    А ви телефон ставили на ніч на підзарядку?
—    Ставив.
—    Так це у вас борг за електрику зняли.
***
Власник фірми з молодих дипломованих фахівців вибирає співробітника на відповідальну посаду і кожному ставить одне й те ж запитання: «Хто ваш батько?»
Перший претендент:
—    Мій батько — крупний бізнесмен.
Співробітники:
—    О-о-о!.. Другий претендент:
—    У мене батько — відомий політик. Співробітники:
—    О-о-о!.. Третій претендент:
—    Мій батько працює слюсарем на заводі. Співробітники:
—    У-у-у!.. Власник фірми:
—    Панове, прошу познайомитися з вашим новим начальником відділу. Він справді вивчився сам, а не за гроші.
***
Господар:
—    Вам покласти грибочків? Гість:
—    Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. Господар:
—    То я можу й по підлозі порозкидати…
***
Дружина, тримаючи в руці книжку, обурливо каже чоловікові:
—    Яка ганьба! Ти тільки поглянь: якийсь Малишко надрукував у своїй збірці вірша, якого ти присвятив мені, коли ми познайомились!
***
«Новий українець» прогулюється з маленькою донечкою. Біля озера сидить художник і щось малює. Вони стають у нього за спиною і спостерігають за його роботою. Через кілька хвилин «новий українець» каже:
—    Бачиш, донечко, як дядько без «Полароща» мучиться!
***
Чабан переганяє овечу отару. Перехожий каже йому:
—    Ставлю сто доларів проти однієї вівці, що назву точну кількість голів в отарі!
—    Згода.
—    Дев’ятсот сімдесят три, — каже перехожий.
—    Забирай вівцю, ти виграв! — каже здивований чабан. Чоловік підхоплює вівцю і збирається йти. Чабан услід:
—    Стривай, дай мені шанс відігратися. Тримаю парі, що вгадаю, де й ким ти працюєш.
—    Згода, — мовить перехожий.
—    Ти — економіст у нашому уряді.
—    Правильно! Скажи, як ти здогадався?
—    Скажу, але спершу відпусти мого собаку!
***
Поїзд прибув на кордон. Митний догляд. До бригадира поїзда прибігає провідниця з третього вагона й каже:
—    Михайловичу, там митники — як звірі. Вагон мало на попа не ставлять.
Бригадир дає їй дві пляшки горілки:
—    Піди їм запропонуй.
Через десять хвилин вона прибігає знову:
—    Лютують, горілки брати не хочуть!
—    Ну, скажи Наталці з п’ятого, нехай позаграває з ними. Ще через десять хвилин:
—    Наталка мало не гола танцює перед ними — не помагає!
—    Ну, запропонуй кожному по сто баксів. Ще через десять хвилин:
—    Михайловичу, вони й грошей не беруть!
—    Тоді жени їх під три чорти! Це не митники…
***
Від перону Київського вокзалу рушив поїзд. Усміхнена провідниця зазирає до кожного купе й дуже мило питає:
—    Іноземці є?..
Скрізь відповідають, що немає. Після відвідин останнього купе вона виходить у коридор і кричить через весь вагон:
—    Миколо! Вимикай кондиціонер, тут самі наші!..
***
Ідуть святий отець і міліціонер, обидва нарікають на тяжкі часи. Раптом бачать — двоє несамовито б’ються. Міліціонер кинувся було їх розбороняти, а святий отець притримав:
—    Сину мій, іще не час, підождімо…
Ті двоє лупцюють один одного так, що мало не вбивають, і все одно святий отець не велить втручатися. Нарешті слабший у бійці падає на землю бездиханний. Святий отець до міліціонера:
—    Ось тепер, сину мій, саме час! Ходімо. Один — твій, а другий — мій!
***
—    Слухай, — каже сусід сусідові, — твоя дочка так подорослішала! До неї вже хлопці ходять табунами. Моя тобі порада: жени і вдень, і ввечері, і вночі!
—    Кого гнати — хлопців чи дочку?
—    Самогон жени!
***
Помирає американець і звертається до дружини:
—    Мері, зізнайся мені хоч у мій смертний час: ти мене зраджувала?
Мері довго вагається й нарешті каже:
—    Так, любий. Але всього один раз. Пам’ятаєш, у мене з’явилася нова машина?..
Помирає француз і про те ж саме питає у своєї Мірей. Та довго вагається і зрештою зізнається:
—    Один раз! Пригадуєш, у мене з’явилася нова шуба з леопарда?.. Помирає українець. Питає у дружини:
—    Маріє, скажи відверто, ти мене зраджувала? Недовго вагаючись, Марія каже:
—    А пам’ятаєш, у тебе була пропала нова норкова шапка?..
***
Чоловік заходить у фірму, а там директор саме обідає. Чоловік:
—    Добрий день, я представник зарубіжної компанії з виготовлення пилососів. Зараз я продемонструю новий зразок!
Директор:
—    Ішов би ти, хлопче, зі своїм зразком подалі!..
Чоловік:
—    Цей унікальний зразок може здійснювати будь-яке прибирання: вологе, з чисткою, косметичне…
Директор:
—    Слухай, не набридай!..
Чоловік (не звертаючи уваги):
—    Ось дивіться: візьмемо у вас аджику, сметану і майонез, хліб, ковбасу, яйця, помідори. Тепер усе розкидаємо по підлозі й заллємо кефіром. Так от, я зараз увімкну пилосос, і якщо за п’ять хвилин підлога не буде чиста, я все це вилижу власним язиком!
Директор:
—    Можеш одразу лизати. У нас тиждень тому електрику відімкнули.
***
В одному купе їдуть не старий іще чоловік і молода розкішна дама. Вона гортає ілюстрований журнал мод, він, зваблений її вродою, час від часу поглядає на неї. Нарешті не витримує:
—    Дозвольте відрекомендуватися: мене звати Євгеном…
—    А мене — ні, — відказує дама, не відводячи очей від журналу.
***
Літній господар розмовляє з молодим чоловіком, який прийшов винаймати житло.
—    Сподіваюсь, ви не маєте дітей? Знаєте, я не переношу їхнього галасу.
—    Ні, я неодружений.
—    Навіть так? А дівчат ви будете водити до себе?
—    Якщо ви скажете — не буду.
—    Гаразд. А коти, собаки, інші домашні тварини?
—    Це не моє захоплення.
—    А ви не граєте на музичних інструментах?
—    Бог не дав такого таланту.
—    Курите, п’єте?
—    Віддаю перевагу прогулянкам на свіжому повітрі.
—    Маєте звичку слухати голосну музику?
—    Ні, але мушу вас попередити: я газетяр, часто ввечері пишу вдома, а перо рипить на папері…
***
Прийшов чоловік у пожежну частину влаштовуватись на роботу. Треба пройти тест: якнайдовше поспати. Чоловік як уклався — на три доби! Завідувач відділу кадрів доповідає начальникові: так, мовляв, і так, претендент проспав три доби. Начальник у крик:
—    Жени його звідси! Він замахнувся на моє місце!
***
Два дачники зустрілись на автобусній зупинці:
—    Добрий день, Опанасе Іллічу!
—    А хіба ми знайомі?
—    Ну як же! Ми ж сусіди!
—    Ану нагніться… А-а, Петре Павловичу, як це я вас одразу не впізнав?
***
Упіймав чоловік золоту жабу.
—    Виконаєш три бажання — відпущу!
—    Ти що, чоловіче добрий, я ж не золота рибка!
—    Тоді хоч одне.
—    Ну, проси.
—    Хочу, щоб у мене все було, — каже чоловік.
—    Гаразд, іди додому. У тебе вже все було.
***
Дівчина телефонує на радіо:
—    Я вчора знайшла гаманець, у ньому було дві тисячі доларів, шістсот вісімнадцять євро і візитка на ім’я Ашота Мовсесяна, вулиця Зелена, двадцять шість, квартира тринадцять… Поставте йому, будь ласка, якусь гарну пісню!
***
—    Ну як, клює? Що спіймали? — цікавиться перехожий у рибалки.
—    Так, одного впіймав і вкинув у річку.
—    Мабуть, маленький був?
—    Та як вам сказати… Такий самий на зріст, як і ви, і такий же набридливий.
***
Директор розпікає підлеглого:
—    Після вашого звіту я вже не знаю, хто з нас осел: ви чи я? Працівник розсудливо:
—    Я так думаю, що ви б не стали наймати на роботу осла…
***
Сидить дядько біля ставка, вудку закинув. Коли це пливе жабеня й каже:
—    Дядьку, можна мені з поплавця пірнути? Чоловік отетерів:
—    Ну, пірни…
Жабеня пірнуло, вилізло з води й каже:
—    Дядьку, можна мені коло вас посидіти?
—    Ну, посидь…
Жабеня сидить, насвистує, мружиться проти сонця. Далі питає:
—    Дядьку, а як вас звати?
—    Ну, дядько Микола…
Раптом пропливає ще одне жабеня й каже:
—    Дядечку, можна мені з поплавця пірнути?
Перше як закричить:
—    Ану геть звідси! Всю рибу нам розженеш! — І до рибалки: —
Правильно я кажу, дядьку Миколо?
***
Чоловік на роботі розказує колегам:
—    Прокидаюсь я сьогодні вранці й відчуваю — щось не те! І справді, «Щось не те» й собі прокинулось і’ канючить: «Звари кави, звари кави…»
***
У літаку пасажирові все не так:
—    Мені пити хочеться! В роті геть пересохло. Що це за сервіс? Не
ма кому й води подати…
Стюардеса приносить йому води. Той випиває і знову:
—    Тут від нудьги померти можна. Ні телевізора, ні журналів з кросвордами, ні свіжої преси…
Стюардеса приносить йому купу журналів. Той кривиться:
—    Які допотопні кросворди! І майже всі вже розв’язані. Та й журнали ще минулорічні…
Сусід каже невдоволеному:
—    Слухайте, що ви людям голову морочите? Пасажир зизом глянув на сусіда й каже:
—    Боже, який же ви зануда!
***
Двоє ідуть вулицею. Один каже:
—    Поглянь, хтось загубив десять гривень.
Другий нахиляється, підіймає купюру, рве її навпіл і викидає:
—    Фальшивка!
—    А ти як знаєш?
—    Бо на десятці намальовано два нулі.
***
Чоловік виграв у лото «Забава» купу грошей. Колеги допитуються:
—    Ти, певно, граєш за якоюсь особливою системою?
—    Зовсім ні. Мені сон приснився. Шість сімок. Ну, я поставив на сорок дев’ять — і виграв!
—    Але ж шість по сім буде сорок два, а не сорок дев’ять.
—    Так? Ну, то й ходіть голяка зі своєю арифметикою!
***
Пасажир у купе спокійно дрімає. Раптом провідник йому каже:
—    Шановний, у вас квиток до Кременчука. Але ж ми ідемо зовсім не на Кременчук!
Пасажир спокійно:
—    І часто ваші машиністи так помиляються?
***
Чоловік в універмазі ніяк не може вибрати подарунок для дружини. Розгублений, звертається до продавщиці:
—    Пробачте, якби ви були моєю дружиною, то що вибрали б?..
—    Іншого чоловіка!
***
—    Чому Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?
—    Німці проходили українську митницю.
***
Іноземець поселився в готелі невеличкого провінційного містечка. Ввечері питає в адміністратора:
—    У вас тут якась нічна розвага є?
—    Аякже! Тільки в неї сьогодні розболівся зуб.
***
У магазині чоловік несміливо звертається до незнайомої жінки:
—    Скажіть, будь ласка, у який відділ цього магазину ви пішли б, якби мали на руках тисячу гривень?
—    В косметичний.
—    О, дуже дякую! Тепер я знаю, де шукати дружину.
***
Секретарка заходить до кабінету начальника й каже:
—    Від» сьогодні я матиму тисячу доларів зарплатні й чотири вихідних на тиждень!
—    І хто це тобі таке сказав? — саркастично всміхається начальник.
—    Гінеколог і адвокат!
***
Синоптик диктує секретарці прогноз:
—    У неділю тепло, вітер помірний, можливий дощ… Секретарка:
—    Жаль! Ми якраз у неділю зібралися на природу.
—    Ну, тоді дощ викресліть!
***
Іноземець проводжає нашу дівчину додому. Біля зупинки вона каже:
—    А ось і мій тролейбус!
—    Твій тролейбус?! А казали, що в Україні бідно живуть…
***
Хочеш допомогти новачкові — роби разом з ним. Хочеш допомогти старому — роби замість нього. Хочеш допомогти майстрові — відійди і не заважай. А хочеш допомогти дурневі — сам дурень!
***
—    Тату, коли ти мені купиш обіцяний велосипед?
—    Тоді, коли за допомогою виваженої монетарної політики уряду, прозорої і чесної приватизації, збільшення інвестування у вітчизняну економіку іноземного капіталу, державної підтримки малого та середнього бізнесу, виведення обігових коштів із тіні стабілізується наш сімейний бюджет, синку.
—    Я й не здогадувався, тату, що слово «ніколи» можна передати такою довжелезною фразою!
***
Серед білого дня на чорноморський пляж опустилася летюча тарілка. З неї вийшли два гуманоїди — молоді, стрункі, вродливі! На таке диво збігся весь пляж. Одна дівчина захоплено питає:
—    Скажіть, а там, звідки ви прилетіли, всі такі красені?
—    Нет! Толко я і Ґогі! — відказує гуманоїд.
***
Бухгалтер приймає звіт про відрядження співробітника фірми:
—    А це що за астрономічне число?
—    Рахунок за готель.
—    Я вас дуже прошу наступного разу готель не купувати.
***
Діти принесли кішці кота, щоб з’явилися кошенята. їм телефонує подружка:
—    Ну, як справи?
—    Ніяк. Вони навіть не цілуються.
***
Пожежник прийшов записатися до музичної школи. У нього питають:
—    Яка різниця між скрипкою і роялем? Той подумав і каже:
—    Рояль довше горить.
***
—    Нарешті ви прийшли на роботу вчасно, — радісно каже начальник підлеглому.
—    Так я ж папугу придбав!
—    Папугу? Я вам, здається, радив купити будильник.
—    Від будильника я не прокидаюся. Але тепер я ставлю його поруч із кліткою. Будильник дзеленчить і будить папугу, а від того, що каже рано розбуджений папуга, і мертвий устане!
***
Експедиція в центрі Африки наштовхнулася на плем’я людоїдів. Вождь їм і каже:
—    За нашими законами, ми вас не з’їмо за умови, що ви нас чимось особливим дуже здивуєте. Якщо ж ні — сьогодні тут буде великий бенкет.
Один із членів експедиції дістає запальничку, клацає і видобуває полум’я.
***
Три продавці хваляться своїми успіхами:
—    Уявляєте? — я продав стереосистему геть глухому чоловікові! — каже один.
—    Це що? Ось я продав тенісну ракетку безрукому! — каже другий.
—    А я, — каже третій, — продав годинник із зозулею міліціонерові.
—    І що ж тут такого?
—    А те, що я йому на додачу до зозулі продав іще й лантух зерна!
***
—    Алло! Це квартира номер тридцять у двадцять другому будинку на вулиці Храпленківській?
—    Так.
—    Скажіть, вам потрібні гроші, що лежать у нижній шухляді вашого комода під кальсонами?
—    Потрібні.
—    В такому разі негайно замовте у нашій фірмі металеві двері!
***
—    Важко нам, жінкам! Збираючись на побачення, витрачаєш купу часу на вибір одягу, перекидаєш гору лахів, перемірюєш усе, що є, біжиш у магазин, знову перемірюєш, одягаєш — скидаєш — плюєшся — впріваєш — червонієш — бліднеш, нарешті вбираєшся. І все тільки за для того, аби в когось виникло бажання тебе роздягнути!..
***
В океані тоне корабель. Капітанові доповідають, що серед пасажирів є старий мудрий рабин, чиї молитви творять чудеса. Запрошують того до капітана, пояснюють становище. Рабин довго молиться Богові й нарешті питає в капітана:
—    У вас є вихід в інтернет? -Є.
—    Терміново продавайте корабель!
***
У комп’ютерний захворіла дружина. Телефонує її подруга й питає:
—    Як там почувається хвора?
—    Зображення непогане. Тільки зі звуком не все гаразд.
***
—    У мене собака після прогулянки підходить до дверей, дзвонить, і я його впускаю.
—    А в мене не дзвонить.
—    Фе, який дурний пес!
—    Та ні, просто у нього з собою ключ.
***
—    Підготуйте наказ про звільнення моєї секретарки, — каже директор кадровику.
—    З якої причини?
—    Вчора, в неділю, йду я вулицею, назустріч — вона з двома великими сумками. Я поміг їй віднести їх додому. Вона запросила мене на каву.
—    То це ж добре!
—    Зайшли до неї. Вона вийшла в сусідню кімнату, сказавши, що покличе мене за кілька хвилин.
—    А це вже зовсім прекрасно!
—    Справді, не минуло й п’яти хвилин, як вона мене покликала. Я увійшов і побачив серед кімнати стіл, за яким сиділи майже всі наші начальники цехів і відділів.
—    Який гарний сюрприз!
—    Звичайно. Але уявіть, який я мав вигляд, коли туди зайшов!
***
—    У мене прекрасний пес. Щоранку він приносить мені свіжі газети.
—    Нічого дивного! Це може робити будь-який собака після певного вишколу.
—    Так, але річ у тім, що я не передплачую жодної газети…
***
Чоловік на вулиці зустрічає колишнього колегу по роботі, і той збуджено каже:
—    Нарешті я вас знайшов! Ви мені коли-небудь повернете борг?
—    Обов’язково! Всім, кому я винен, я вже почав віддавати. Авра-менку віддав, Архипенку віддав, Астахову віддав…
Раптом колега як затопить його в пику! Чоловік, падаючи:
—    Який же ви, Яценко, нетерплячий!..
***
«Новий українець» просить друга, теж «нового українця», прилаштувати на роботу свого родича.
—    Що за проблема? Якраз у мене й вакансія є. На роботу треба приходити о п’ятнадцятій годині, робочий день — до сімнадцятої, зарплатня дві тисячі доларів.
—    Ні, йому треба, щоб було так, як у всіх: із дев’ятої до вісімнадцятої за сто доларів на місяць.
—    Ну, братан, тут я нічим допомогти не можу. Для цього треба п’ять років паритися в університеті!
***
Сусід каже сусідці:
— Я вчора чув, як ви співали…
— Ну, що ви! Я вбивала час.
— О, ви обрали грізну зброю!..
***
— Якось я спіймав золоту рибку, і вона мені запропонувала: або чудова пам’ять до самої старості, або гарна потенція.
— І що ж ти вибрав?
— Уже не пригадую.
***
Хлопець у церкві на сповіді:
— Отче, я займаюся сексом зі своєю дівчиною п’ятнадцять разів на день. То є гріх?
— Так, сину мій. Обман — один із найтяжчих гріхів!
***
Чоловік поселяється в готель. Адміністратор люб’язно каже:
— Сподіваюсь, у нас ви будете почувати себе так, як удома.
— В такому разі я краще піду до іншого готелю!
***
— Учора дивився в кінотеатрі новий американський фільм. І уявляєш? — посеред сеансу геть не стало світла.
— Напевне, у залі почалася паніка?
— Навпаки! Паніка почалася, коли знову дали світло.
***
— Коханий, ти вважаєш, ми зможемо поселитися в готелі так, аби ніхто не запідозрив, що ми з тобою не подружжя?
— Безумовно! Це дуже просто, дорогенька: бери наші валізи й неси за мною.
***
У банку.
— Руки вгору, і швидко!
— Не галасуйте, бо прокинеться охоронець, а він стріляє так, що за кілометр у монетку влучає.
— Ну, добре, добре. Гроші давайте.
— Пане, я тут працюю тридцять років і знаю порядок. Ваше прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи?..
— Микола Шугай, тимчасово безробітний.
— Скільки будете брати?
-Все!
— А донесете, не надірветесь? Та й не можна всього: а раптом хтось іще з ваших прийде? І взагалі, вже по шостій, робочий день скінчився, приходьте завтра.
— Отакої! То це називається демократія?
***
— Це страхова компанія?
— Так.
— Чи міг би я у вас застрахувати свою хату?
— Звичайно. Приїжджайте до нас у офіс, і ми все оформимо.
— Вибачте, а по телефону не можна?
— А чому обов’язково по телефону?
— Та в тому й річ, що хата вже горить. ,
***
— Відтоді, як я став виступати по телевізору, — каже один народний депутат другому, — продаж телевізорів різко зріс.
— Твоя правда! Я свій теж продав.
***
До кабінету голови КСП забігає робітниця:
—    Василю Петровичу, там корови з сусіднього господарства зайшли на наше бурякове поле.
—    Так! Хутко збирай доярок і без галасу — доїти, доїти, доїти…
***
Дружина «крутого» бізнесмена прийшла до» нього в офіс і побачила акваріум.
—    Навіщо тобі на роботі рибки? — питає вона.
—    Часом приємно дивитися, як хтось розкриває рота не для того, аби просити гроші.
***
—    Тату, мені потрібно трохи грошей, — каже батькові синок.
—    Навіщо?
—    Хочу подивитися на удава в зоопарку.
—    Ось тобі лупа, сходи в садок і подивися на черв’ячка.
***
На виставку картин абстракціонізму завітала дружина «нового українця». Розглядаючи полотно із зображенням різнобарвних плям, вона питає в автора:
—    Що тут намальовано?
—    Двадцять тисяч доларів, шановна пані, — відказав той.
***
Жінка дає пораду подрузі:
—    Ніколи не бери чоловіка на показ мод. Це невигідно для обох.
Ти починаєш мріяти про нову сукню, а чоловік — про нову жінку.
***
До офісу серед білого дня вриваються хлопці в масках і з пістолетами в руках:
—    Усім лежати! Це пограбування!
—    Знайшли чим лякати, негідники, — каже головний бухгалтер, опускаючись на підлогу. — А я вже подумав — податкова міліція…
***
Сидить чоловік у ресторані, курить. Дама за сусіднім столиком просить його:
—    Ви могли б не курити? Ваша цигарка мене дратує.
—    Мене вона взагалі вбиває!
***
—    Я зустрів дівчину, яка обіцяє оточити мене любов’ю, піклуванням, ласкою… Що ти про це думаєш?
—    Думаю, як ти з того оточення виходитимеш!
***
Батько ввечері приходить забирати синочка з дитсадка. Вихователька йому каже:
—    Ви ж не свого взяли!
—    А яка різниця? Все одно завтра вранці до вас приводити.
***
Господареві набрид кіт. Відвіз того в ліс — кіт увечері вернувся. На другий день відвіз іще далі — кіт вернувся. Через якийсь час пішов чоловік по гриби й заблукав у лісі. Дзвонить по мобільному додому:
—    Жінко, наш кіт удома?
—    Щойно був тут.
—    Тоді поклич його до телефона.
***
Двоє парубків у ресторані нагледіли двох симпатичних дівчат. Один пропонує:
—    То що, ходімо знайомитись?
—    Почекай, вони ще не розрахувалися.
***
—    Чоловіче, ти мені можеш пояснити, що таке економічна реформа?
—    Це коли з тебе зняли піджак, натомість дали жилетку й кажуть: «Вітаємо, у вас дуже гарне пальто!»
***
Дві секретарки після роботи п’ють каву.
—    Ну, і як твій шеф?
—    Позавчора подарував золотий ланцюжок, учора купив мені шубу, а сьогодні запропонував руку й серце.
—    От сволота! Вже починає економити…
***
Хлопчак заходить у вагон метро й починає жебрати:
—    Люди добрі, допоможуть, хто чим може! У нас удома всі бідні: і мама, й тато, і водій, і служниця…
***
Листоноша скаржиться подрузі:
—    Ти тільки собі уяви, які ці чоловіки!.. Вчора прийшов до мене Федір, приніс торт, пляшку шампанського, квіти. Я так розчулилася, що несамохіть сказала йому: «Який ти милий! Візьми в мене найдорожче…» А він, сволота, взяв велосипед, яким я пошту розвожу!
***
Безлюдною вулицею йде дівчина й чує, що хтось її наздоганяє. Вона різко обертається й питає:
—    Навіщо ви мене переслідуєте?
—    Тепер, коли ви обернулися, я й сам не знаю.
***
Два композитори давно не бачились.
—    Привіт! А чого ти такий обдертий? Що, досі пишеш симфонії?
—    Та які там симфонії… Ледве на хліб заробляю. Ну, а тобі як ведеться?
—    Нормально. Вчора новий «ВМЛУ» купив.
—    І де ж ти такі гроші береш?
—    Пишу музику для рекламних роликів.
—    Ого! Цікаво. Ану заспівай що-небудь.
—    Ну, наприклад, бодай оце: «М-м-м, Данон». Чув таку?
***
—    Пані, вам ніхто не казав, що ви схожа на Мерлін Монро?
—    Ні.
—    То й правильно. Бо ви — вилитий Армен Джигарханян.
***
—    Цікаво, чому так виходить, що коли не пити, не курити, не впадати за жінками, то проживеш до глибокої старості?
—    Тому що коли ти дурень, то це — надовго!
***
Футбольна команда програла з розгромним рахунком. Після матчу в роздягальні розлючений тренер грізно питає:
—    Ну, орли мої, хто вчора був призвідцею пиятики?!
Всі похнюплено мовчать.
—    Так! — ще дужче лютує тренер. — Ставлю запитання по-іншому. Хто вчора перший сказав: «Хлопці, ну так шо?..»
***
—    Якою ти уявляєш ідеальну секретарку?
—    Вона повинна бути вродлива, мати двадцять років і тридцятирічний досвід роботи.
***
—    Порадьте, мамо, що маю робити.
—    Що таке, доцю?
—    Не знаю, кого з трьох вибрати. Один добре заробляє, другий дуже розумний, а третій гарно танцює.
—    А той перший, — каже мати, — не міг би навчитися танцювати?
***
Донечка, яку мати привчає молитися на ніч, щовечора закінчує свою молитву словами:
—    А ще, Господи, пошли хоч трішечки одягу тим голим дівчатам у журналі, що його читає тато.
***
Мати гукає:
—    Діти, нумо швиденько вмиватися!
—    Навіщо, мамо? Ми впізнаємо одне одного по голосу.
***
—    Біда в мене, друже!
—    Що сталося?
—    Пропав собака.
—    А які в нього прикмети?
—    Найхарактерніша така: коли його кликати «Бровко, до мене!» — він біжить геть.
***
Дочка — матері:
—    Кажуть, є такі чоловіки, яких голими руками не візьмеш. Що з такими робити?
—    Таких чоловіків беруть голими ногами, доню.
***
Молода дівчина прийшла на роботу у светрі, до якого у вигляді прикрас прикріплено дві офіцерські шпали. Колеги питають:
—    У тебе що, хлопець — капітан?
—    Чому капітан? — гордо заявляє дівчина. — Два лейтенанти!
***
—    Добре тобі, сусіде: обох дочок вдало заміж видав.
—    Це правда. От якби ше десь жінку прилаштувати…
***
У переповненому трамваї хлопчик їсть кремове тістечко й час від часу маже ним пальто жінки, яка сидить поруч. Мати робить зауваження:
—    Синку, обережніше, бо ще наїсися волосся.
***
—    Листи мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.
—    Вам пощастило. Бо листи від мого змушують мене щоразу лізти в гаманець!
***
В міліції чоловік звертається до чергового:
—    Чи міг би я поговорити з тим негідником, який учора вночі заліз до нас у квартиру?
—    Навіщо це вам?
—    Хочу спитати, як йому вдалося пробратися так, щоб моя жінка не почула.
***
У поїзді посол і єпископ сперечались, у кого вищий ранг.
—    На мене кажуть «ваша світлість», — доводить дипломат.
—    А на мене — «ваше преосвященство», — парирує духовна особа.
З ними в купе їде податковий інспектор і втручається в суперечку:
—    Найвищий ранг у мене. Коли я приходжу з перевіркою до бізнесмена, той зустрічає мене словами: «Боже мій, знову ви!»
***
—    Молодий чоловіче, купіть своїй дівчині квіти. Бо я вже змерзла тут стояти.
—    Скільки коштують?
—    Двадцять гривень.
—    Тоді я вам радив би вдягтися тепліше.
***
Після служби в церкві жінка питає в чоловіка:
—    Ти бачив зелену сукню білявки, яка стояла неподалік від нас біля іконостасу?
—    Ні, я, здається, трішки задрімав…
—    Навіщо тоді, питається, ходити до церкви?
***
Чоловік філософствує у пивному барі:
—    Господи, як змінюються часи!.. Моя бабуся хотіла, аби я став священиком, мати — щоб був порядною людиною, а жінці досить і того, що я вчасно повертаюся з роботи.
***
—    Ви пробачте, що гроші мокрі, — каже жінка, купуючи шубу. —
Дуже вже чоловік плакав, коли мені їх давав.
***
До ванної несподівано заходить слюсар. Дівчина у воді гарячково намагається чимось прикритися. Він до неї:
—    Ви що, живого слюсаря ніколи не бачили?
***
Три жінки їдуть із Карпат додому. Перша розповідає:
—    Познайомилася з одним. З якоїсь секретної організації. Все питав, чи не маю родичів за кордоном, та хто батьки, та де працюю.
Нудно!
Друга каже:
—    А я дружила із солідним бізнесменом. Усе просив нікому ні про що не казати. Такий зануда!
Бере слово третя:
—    А в мене був Генка-слюсар із Донбасу. З моєї кімнати майже й не виходив. В останній день у вікно глянув і вигукнув: «О, так тут і гори зовсім близько!»
***
Напис на воротах:
«Шановні гості! Стукайте голосніше: у дворі глухий пес!»
***
Синок питає в мами:
—    То правда, що нас годує Бог?
—    Свята правда, синку.
—    А дітей приносить лелека?
—    Майже так…
—    А подарунки роздає Дід Мороз?
—    Звісно!
—    Мамо, а навіщо тоді нам тато?
***
—    Твоя нова подруга — класна дівка! Але, здається мені, у неї в одне вухо влітає, в друге вилітає…
—    Помиляєшся. Звук у вакуумі не поширюється.
***
—    Заколупав мене цей мобільний телефон! Що п’ять хвилин дзвонить. Дістав уже.
—    А ти його викинь.
—    Та викидав уже. А він, гад, на вібродзвінкові приповзає назад.
***
—    Увесь день не спиш, цілу ніч не їси — звісно, втомлюєшся…
***
Життя — вічна боротьба: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном.
***
—    Галько, ти чула? Нашого голову колгоспу гонореєю нагородили…
—    Тю, знайшли кого! Це такий, що або продасть, або проп’є.
***
Лектор виступає в сільському клубі:
—    Деякі продукти харчування треба вживати в обмеженій кількості. Наприклад, від сала може розвинутися склероз.
—    Точно! — вигукує дід у першому ряду.
—    От бачите, — радіє лектор, що його думка знайшла підтвердження в народі. — Діду, розкажіть, як це у вас…
—    Та як? Коли вранці з’їм добрячий кусень сала, то забуваю пообідати.
***
Пасажирський літак набрав висоту. Перший пілот вийшов у салон, а там дід усмак наминає сало з чорним хлібом, часником і малосольним огірочком. Пілот мало не вдавився слиною. Але ж не буде він просити сала в якогось діда! Викликає стюардесу:
—    Слухай, Наталко, там у шостому ряду дід сало їсть. Попроси для мене шматочок!
Пішла Наталка до діда:
—    Чи не могли б ви почастувати салом нашого першого пілота?
—    Та він його не їстиме, — каже дід.
—    Це ж чому?
—    А хто ж йому дасть?!
***
«Шукаю надійного друга, щоб мені була жінкою і не боялася вка-лувать. Про себе: освіта висока, волос — як сажа, сам стройний і по калюжах не валяюсь».
***
Дачник через загорожу питає в сусідів:
—    У вас учора було якесь свято? Всі так хвацько танцювали!
—    Та ні. То дід вулика перекинув.
***
—    Алло, це контора?
—    Так.
—    Скажіть, мого телепня часом там немає?
—    Кого конкретно? Тут таких до біса!
***
Листування ув’язненого з матір’ю.
«Сину, вже осінь надворі, пора копати картоплю, а мене саме вхопив радикуліт. Як підуть дощі — пропав урожай…»
«Мамо, сама картоплі не копай. Тим більше, що на городі я закопав два автомати Калашникова і пістолет Макарова…»
«Сину, приїздила міліція. Перерили увесь город, викопали картоплю, нічого не знайшли…».
«Ну, чим зумів, тим і допоміг…».
***
—    Микито, ми з тобою — представники найдавнішої професії. Спимо за гроші.
—    Це ж як розуміти?
—    Сторожі ми!..
***
З життєвої мудрості: як Новий рік зустрінеш, так тобі й треба!
***
Ранок. У відділ кадрів заходить директор не в гуморі. Бере перші-ліпші особові справи й каже:
—    Цих звільнити!
—    На якій підставі? — питає завідувач відділу.
—    Не люблю невдах!
***
Ходить парубок селом, тримає руки в кишенях та знай свистить.
—    Не свисти! — кажуть йому старші.
—    Бо чого?
—    Бо у твоєї жінки та буде дурний чоловік!
***
їдуть батько з сином на базар. Везуть олію на продаж. Аж тут кінь спіткнувся, ногу зламав, бочка з олією випала з воза та й покотилася геть у долину. Стоять базарювальники ошелешені.
Раптом батько сина — трісь у пику!
—    За віщо, тату?
—    А що робити, сину? Що робити?..
***
Біля ставка дід пасе козу. Підходить чоловік із вудкою:
—    Діду, у ставку є риба?
—    А куди б вона звідси ділася…
Чоловік розмотав вудку, начепив черв’яка, закинув. Годину сидить, другу — хоч би раз клюнуло.
—    Діду, а може, у ставку немає риби?
—    А де б же вона тут узялася…
***
Зібралися чумаки у Крим по сіль. Провело їх село, побажало щасливої дороги та й стало чекати із сіллю.
Минає місяць, другий, уже й третій минає — а чумаків не чути. Жінка, яка спорядила в дорогу й свого Івана, каже синові-п’ятиліткові:
—    Ану ж лишень вилізь на яворину та поглянь, чи не видно валки на шляху.
Хлопчина хутко виліз та й гукає:
—    їдуть, їдуть!.. Саме біля корчми край села спинилися.
—    То біжи, сину, батька зустрінь. Либонь же, він тобі гостинця везе.
Прибігає хлопчак до корчми, заходить усередину, а там сидять чумаки за столом, і один каже:
—    Ну, браття, ще по одній — та й будемо в той Крим вирушати!
***
Новий українець подався на Канари погрітися, а самого жаба душить, як там дружина вдома, чим займається, з ким спілкується… Телефонує він увечері додому:
—    Як справи, що робиш?
—    Сплю, коханий.
—    Ну, спи з Богом!
—    З ким? Я тебе погано чую!
—    З Богом! Називаю по літерах: Борисом, Олегом, Григорієм, Олегом, Миколою!
—    А з Олегом навіщо аж два рази? Він твій бізнес-партнер, чи як?
***
Оголошення в газеті:
«Новий українець шукає спонсора».
***
Приходить новий українець до юриста:
—    Скільки коштує розлучення з дружиною?
—    Дві тисячі баксів.
—    Ну, ти даєш! Мені за тисячу обіцяли її застрелити!
***
Розмовляють два вовки:
—    Більше цих нових українців на ніч не їмо!
—    Чому?
—    Потім у животі цілу ніч мобільник дзвонить!
***
Грають нові українці в футбол. Посеред гри один раптом відбігає на край поля, дістає мобілку, набирає номер і каже:
—    Колян, ти мені нарешті будеш паси видавати?!
***
Новий українець купує квартиру й питає:
—    Це тихе помешкання?
—    Дуже тихе! Попереднього власника застрелили — жодна душа не чула!
***
Новий українець прибуває до Лондона, поселяється в готель і каже покоївці:
—    Пліз, ту ті ту ту ту!
Покоївка не знає, що робити, біжить до адміністратора. Той «перекладає»:
—    Новий українець просить два чаї у двадцять другий номер.
***
Новоспечений новий українець у Парижі заходить в елітний ресторан. Сів за столик, але на нього ніхто не звертає уваги. Йому набридло чекати, він і кричить:
—    Мені страву на штуку баксів! Негайно!! Проходить офіціант і каже не зупиняючись:
—    Вибачте, але ми страви на чотири частини не ділимо.
***
У ресторані за столом спить новий українець, уткнувшись обличчям у салат. Заходить знайомий, плескає по плечу:
—    Як життя, братан?
«Братан» підводить голову, стирає зі щоки ікру, дивиться посоловілими очима й каже усміхнено:
—    Життя вдалося!
***
Маленький грузин питає в батька:
—    Тату, ти грузин?
—    Так, синку.
—    А мама грузинка?
—    Так, синку.
—    А я грузин?
—    Звичайно, синку, грузин!
—    А наш Гогі?
—    А Гогі, синку, — новий українець!
***
Уранці розмовляють два нових українці:
—    Навіщо ти вчора дав арабові два «лимони» й замовив валянки з Лівану?
Пауза. Нарешті другий каже:
—    Та-а-ак!.. Погуляли…
***
Два кілери ждуть замовленого нового українця, а того все нема й нема. Нарешті один кілер каже:
—    Я вже хвилююся. Коли б із ним чогось поганого не сталося!
***
Замучило чувака життя: дружина покинула, з роботи звільнили, гроші скінчилися… Почав потроху спиватися. Аж раптом зустрічає однокласника — успішного нового українця, і той бере давнього друга до себе на роботу.
У перший день дає новому працівникові чек і каже:
—    Ось тут через дорогу банк. Сходи й принеси 40 тисяч баксів. Той приніс. Новий українець відрахував 20 тисяч і каже:
—    Візьми, це за послуги.
І так — щодня. Чувак уже піднявся, купив квартиру, машину, познайомився з шикарною блондинкою, а сам із дня на день тільки похмуріє. У нього питають:
—    Що сталося, чому ти світом нудиш?
—    Та, розумієте, до банку я ходжу сам, а гроші ділимо на двох!
***
Сидить син нового українця на уроці й думає: «Ну що за життя! Абонентське обслуговування мобілки скінчилося, батька братва за петельки взяла так, що не може ніяк з «лічильника», злізти, сусідка по парті завагітніла, а тут іще Марія Іванівна пристає…»
—    Скільки буде двічі по два?
—    Чотири, Маріє Іванівно, чотири! Мені б ваші проблеми…
***
Новий українець дає секретарці два аркуші й каже:
—    Оце оригінал, а це — ксерокопія. Перевір, щоб усе було однаково…
***
Летить новий українець літаком до Німеччини. Стюардеса робить оголошення:
—    Через тридцять хвилин наш літак здійснить посадку в місті Баден-Баден.
Новий українець:
—    Ну, в натурі, навіщо двічі повторювати? Не лохи все ж таки летять!
***
Зустрічаються два нових українці:
—    Я чув, ніби ти крокодила купив…
—    Ну, коли це вже було! Я ось недавно йому золоті зуби поставив. Тепер не збудешся клопотів із харчуванням!
—    А які можуть бути проблеми? Ти його більше ікрою годуй, раз йому жувати важко.
—    Та, знаєш, поки йому зуби ставили, він якось до стоматологів більше звик.
***
В ресторані сидять дружини нових українців. Перша каже:
—    Прошу свого: купи мені шиншилову шубу! А він: «Поглянь у шафу, їх у тебе вже аж три!»
Друга:
—    Кажу своєму: «Купи 600-й «Мере»! А він мені: «Тобі трьох 500-х мало?!»
Третя слухала, слухала та й каже:
—    Погляну я на вас, то ви, дурепи, як жили в лайні, так у лайні й живете!
***
Новий українець найняв архітектора й дає завдання:
—    Збудуй на території моєї вілли три басейни: один з холодною водою, другий з гарячою, а третій без води.
—    А третій, без води, навіщо? — здивовано питає архітектор.
—    Дехто з моїх друзів плавати не вміє!
***
Приходить новий українець у магазин:
—    Скажіть, це натуральна тигрова шкура?
—    Ви на ціну гляньте! Невже натуральна шкура коштуватиме якихось п’ятдесят тисяч?
—    А скільки ж?
—    Принаймні тисяч триста!
—    То ж мені — доплатити, чи як?..
***
Новий українець дає оголошення в газету:
«Винайму трикімнатну квартиру. Чистоту й порядок у цьому районі гарантую».
***
Новий українець купує нерухомість за кордоном. Йому показують:
—    Ось тут — озеро, за ним ліс, під лісом — старовинний замок, друга половина сімнадцятого століття…
—    Ну, я щось не зрозумів. А де перша половина?
***
Новий українець завалює в одну фірму, чию рекламу він вичитав у газеті. Директора фірми на місці не виявилося. Секретарка пропонує:
—    А ви телефончик залиште. Директор повернеться й зателефонує.
—    Ну, ти даєш! — обурюється новий українець. — Телефон мій тисячу баксів коштує!
***
Поїхав новий українець до Сполучених Штатів і з подивом виявив, що їхні долари — це наші рідні БАКСИ!
***
З операційної, де роблять операцію новому українцю, виходить хірург. Його з нетерпінням очікує «братва»:
—    Ну що, житиме?
—    Та житиме, але… Де його одяг?
Хірургові подають піджак оперованого. Той дістає з кишені мобільний телефон — і «брязь» його об стіну! Дістає золотий ланцюг — і в кошик для сміття! Дістає ключі від джипа — і у відчинену кватирку!
—    ???
—    Тепер усе це йому вже не знадобиться.
***
Розмовляють два психіатри:
—    Я діагноз ставлю за давнім звичаєм: капаю чорнило на папір, розмазую і питаю в пацієнтів, на що схожа пляма. Сам знаєш,       — Не ваше діло! Я, в натурі, плачу будь-які бабульки!
сексуальний маніяк бачить голу жінку, садист — пляму крові, шизофренік — щось страшне… До речі, зараз увійде новий українець, перевіримо на ньому.
Психіатр робить чорнильну пляму. Заходить новий українець, дивиться на пляму й каже:
—    Е ні, лікарю, стільки я заплатити не можу!
***
Новий українець у психіатра:
—    У мене розлад сну. Мені сниться сон, ніби я розпаковую й починаю рахувати нову пачку доларів. І щоразу не вистачає однієї купюри! Після цього я прокидаюся в холодному поту.
—    Спробуйте наступного разу порахувати що-небудь серйозніше. Верблюдів, наприклад.
Через тиждень:
—    Лікарю, не допомагає. Поки рахую до дев’яноста дев’яти — все нормально. А тоді приходить сотий верблюд і каже: «Е-е, а однієї
купюри все одно не вистачає!»
***
Журналіст бере інтерв’ю у нового українця, крупного бізнесмена:
—    Як до вас прийшли перші гроші?
—    Ну, як вам сказати… До речі, а це часом не ваш гаманець?
***
Новий українець за великі гроші купив можливість прочитати проповідь у церкві. Після проповіді питає в батюшки, чи все вийшло добре.
—    Загалом може бути, — відказує батюшка, — тільки золотий ланцюг поверх ряси вдягати не варто, і пальці треба тримати пучкою, а не віялом, і хрестити паству хрестом, а не мобільним телефоном…
***
До Вічного вогню під’їжджають кілька «Мерсів», виходить гурт нових українців і починають готувати шашлики. До них підлітає міліціонер, шалений від такого святотатства, і кричить:
—    З вас штраф, п’ятсот «штук»!
—    Май совість, лейтенанте! Звідки тут набереться п’ятсот штук, якщо у нас тільки два кілограми м’яса?
***
Оголошення:
«Куплю тонну оцту, марганцівки, макової соломки і фахівця з цієї справи».
***
Підлітки у дворі граються в «наїзд». Двоє з них, «озброєні», командують у пісочниці:
—    Всім лягти на підлогу! Під ким працюєте? Ви нам, гади, все життя будете винні!
«Бізнесмени» покірно лягають обличчями в пісок і «виправдовуються». Але один меткий не ліг і сховався під дашок дерев’яного грибка над пісочницею.
—    А тобі, козел, особливе запрошення потрібне?
—    А мені пофіг! Я — під «дахом»!
***
Трудяга потрапляє в рай. Дивиться — промениста арка, а на ній напис: «Здійснення побажань половини трудяг України». Він заходить, його вдягають у костюма від Версаче, чіпляють на шию золотий ланцюг, дають пачку грошей і випускають у райський сад.
Він заходить у бар, випиває, закушує, знайомиться з дівчатками й запрошує їх до казино. Аж тут на нього несподівано налітає гурт таких самих трудяг і люто його б’ють. Той насилу доповзає до виходу й питає:
—    Що це було?
—    Здійснення побажань другої половини трудяг України!
***
Троє дітей нових українців розмовляють на лаві.
—    А мій тато має мережу магазинів, у нього багато грошей, — каже один.
—    А мій тато викупив металургійний комбінат, і в нього багато грошей, — каже другий.
Третій нічого не каже. Перші два питають:
—    А хто твій тато?
—    Не знаю.
—    То піди спитай!
Пішов третій додому, за якийсь час вертається:
—    Мій тато — авторитет. Сьогодні в нього зовсім немає грошей.
Але завтра він збирається в гості до ваших батьків, і в нього теж буде багато грошей.
***
Відкривається клініка для нових українців. В асортименті послуг —
1)    вживлювання золотих ланцюгів;
2)    татуювання малинового піджака;
3)    гнуття пальців.
***
Приходить до нового українця податковий інспектор, описує майно:
—    Так!.. Вілла в Іспанії — сорок тисяч доларів. «Мерседес» — сто п’ятдесят тисяч. Рахунок у Швейцарському банку — п’ятсот тисяч… Знаєте, що я думаю? Це ж усе — вкрадені в народу гроші!
—    Та ти шо, братан, гониш пургу, в натурі? Звідки ж у народу такі гроші!..
***
Розмовляють два нових українці:
—    Я «Пентіум» купив на 120 герц!
—    А що таке 120 герц?
—    Швидкість обертання вентилятора!
***
У Парижі новий українець пристає до гіда:
—    Послухайте, я приїжджаю сюди вже всьоме й бачу, що тут абсолютно нічого не змінюється!
—    А що має змінюватись?
—    Ну, ось, наприклад, оця Ейфелева вежа. Знайшли зрештою тут нафту чи ні?!
***
Приходить новий українець у художній музей. Походив залами, подивився. Ідучи, каже працівниці музею:
—    Бідненько тут у вас!.. Але зате чисто.
***
Зупиняється на перехресті 600-й «Мерседес», ззаду підкочується «Запорожець» і б’є того в бампер, але не сильно. Новий українець ставиться до цього поблажливо і не бажає виходити із салону й розбиратися. На наступному перехресті повторюється те самісіньке. Нарешті коли «Запорожець» і втретє робить той же «маневр», новий українець підходить до водія «Запорожця» й питає:
—    Ти мені тільки скажи, а як ти без мене зупиняєшся?
***
Підходить до нового українця син:
—    Предок, у мене сьогодні вечірка, потрібні гроші.
—    Візьми у сейфі.
—    Скільки?
—    Сантиметрів п’ять.
***
Перед світлофором у МВ600 нового українця в’їжджає «Запорожець», з якого вилазить старий, виснажений вірменин і питає:
—    Слюхай, ара, де ти так добре на червоне світло навчився гальмувати, га?
***
Новий українець гуляє в ресторані. Підходить старший офіціант:
—    Вибачте, але ви застрелили нашого бармена!
—    Не хвилюйтеся, впишіть його в мій рахунок.
***
Новий українець повернувся із Франції. Дружина розпитує:
—    Ну, що цікавого бачив у Парижі?
—    Та нічого цікавого! «Кабаки» такі ж, як і в нас, тільки дорожчі…
О, згадав! Пам’ятаєш, у братана Коляна на кухні «Джоконда» висіла?
То вона тепер висить у Луврі!
***
Два нових українці в оперному театрі. Внизу в оркестровій ямі — музиканти, над ними — диригент. Полинула музика.
Один новий українець нахиляється до другого й шепоче, показуючи рукою у бік сцени:
—    Бетховен?
—    Не знаю. Зі спини не розбереш.
***
Новий українець відкрив фотосалон і кинув оголошення: «Запрошую фотомодель для еротичного знімкування. Оплата — готівкою на місці. За годину роботи — 20 тисяч баксів».
Набіг цілий гурт довгоногих красунь, одну відібрали й цілий вечір знімали в усяких позах. Приходить новий українець:
—    Ну шо, скільки кадрів знято?
—    Сто двадцять.
—    А яку витримку ставив фотограф?
—    Одну п’ятисоту секунди. Новий українець до моделі:
—    Ось бачиш, ти й на півсекунди не напрацювала!
***
Суддя каже новому українцю:
—    Ви у цьому місяці збиваєте вже п’ятого пішохода!
—    Так? Може бути…
—    Чи не занадто багато? — гнівно супить брови суддя.
—    Ну, в такому разі скажіть мені, на яку кількість я маю право!
***
Після «стрілки» й «розборок» потрапив новий українець до лікарні. Лікар оглянув його й каже:
—    Нічого не вдієш, доведеться ампутувати пальці на руках. Новий українець:
—    Ти шо, здурів? А як же я з братвою розмовлятиму?!
***
Один новий українець приходить у меблевий салон купити ліжко й каже представникові фірми:
—    Коротше: купив я віллу, там раніше якийсь замок був…
Коротше: відреставрував і в найбільшій залі хочу ліжко поставити.
—    Якого розміру?
—    Сто на сто метрів.
—    ???
—    І щоб на все ліжко — водяний матрац п’ятдесятиметрової
глибини, прозорий, щоб унизу водорості росли, риби плавали, краби
повзали…
—    Але ж це буде дуже дорого коштувати!
Зробили новому українцеві, що той хотів. Ліг він спати, а тоді повернувся обличчям донизу й дивиться під воду. Раптом бачить — хтось на нього звідти дивиться.
—    Ти хто? — питає новий українець.
—    Хто, хто… Кусто!!!
***
Зустрічаються два нових українці. Один іде на риболовлю, другий звідти, з повним садком риби.    .   -
—    Братан, як тобі вдалося стільки спіймати?
—    Це, в натурі, просто. Береш у кожну руку по п’ять вудок, розставляєш пальці й закидаєш.
—    Гальмуй, братан! А наживка?
—    А ти на понт лови!
***
Приходить новий українець в офіс компанії й подає заяву на придбання для організації телефону мобільного зв’язку за безготівковий розрахунок.
Оператор:
—    Ви в заяві власне прізвище не написали. Як ваше прізвище?
—    Тупало.
—    Даруйте, але ж ви купуєте вже п’ятий телефон упродовж місяця! Ви їх губите, чи що?
—    Та ні, просто в тих батерейки «сіли».
***
Помирає старий пасічник. Зібрав своїх друзів, щоб попрощатися і сказати їм своє останнє слово.
—    Мені вже 102 роки, — каже він за столом. — Знаєте, чому я так багато прожив? Тому що все своє життя займався бджолами. От тобі скільки років, Миколо?
—    Вісімдесят, — відповідає той.
—    Пасіка є?
—    Немає.
—    Заводь бджіл, проживеш стільки, скільки я. Запам’ятай: пасіка — це головне! Решта — дурниці!
—    А тобі, Дмитре, скільки виповнилось?
—    Сімдесят п’ять.
—    Заводь пасіку — проживеш до ста років. Запам’ятай: пасіка — це головне! Решта — дурниці!
—    Тобі, Петре?
—    Дев’яносто один.
—    Заводь пасіку, проживеш ще більше, ніж я. І запам’ятайте всі: пасіка — це головне! Решта — дурниці!
Ну, випили вони ще. Старий пасічник пішов у кімнату помирати, а друзі залишилися за столом. Лежить. Раптом заходить красива молодиця у вишуканій сорочці, яка вся аж просвічується. Він тихо спостерігає, як вона свічку ставить. Дочекався, поки вона вийшла, і до друзів:
—    Хлопці швиденько налийте, хочу ще щось сказати.
Ті мовчки наливають. Пасічник бере чарку і промовляє:
—    Я вам казав, що найголовніше у житті це пасіка. Так от, пасіка — теж дурниця.
***
З повідомлення українського випуску новин:
—    Україна займає перше місце у світі по поліпшенню рівня життя населення, піднявшись відразу на 16 місць за рівнем добробуту,
відповідно до останньої доповіді ООН, обігнавши за цим показником усі розвинені країни. Водночас Канада, краща серед розвинутих країн, залишилася на тому ж місці, що і торік.
***
Україна завжди страждала від набігів турецьких яничарів. Тисячі запорожців були викрадені в турецьку неволю.
У Туреччині «Запорожці» перефарбовували, з них знімали номери, а потім переганяли в Польщу.
***
Українське село. Ніч. За столом сидять 4 чоловіки, на столі 3 порожні пляшки й одна — наполовину. Сидять вони 5 хвилин, 10, 15, 20…. Раптом десь удалечині загавкав пес.
—    Ну, мабуть, за Шарика!
***
—    Жінко, досить щотижня хату мазати — скоро жити ніде буде!
***
Дід Мороз на ялинці  дітям загадує загадку:
-Сивоволосий червоний ніс, хто я, діти?
Усі відповідають: «Дід Мороз! »
Після декількох ялинок бухий у дошку Дід Мороз завалюється на чергову й запитує:
-Червононосий сивоволосий, хто я, діти? … .
***
Якщо в ніч на Новий рік,
Дивний гість до тебе прийде-
Хто то з білою борідкою
У червоній шапці хутряній,
З довгим ціпком у руці
І з подарунками в мішку,
З голосним сміхом,
З добрим поглядом…
…виходить, більше пити не треба!
***
Artess: ні, Немезида — богиня відплати, а не месті.
іBeer: а в чому взагалі різниця?
Artess: ну дивися приклад
Artess: тобі кинули в обличчя  лайном
Artess: от якщо ти візьмеш, і кинеш йому в обличчя лайном — це помста
Artess: а відплата — це якщо ти подаси на нього в суд за моральний збиток і відсудиш все майно =)
***
yyy (10:29:23 5/11/2008)
че за опір матеріалів
yyy (10:29:26 5/11/2008)
чому там учать
Ted (10:31:11 5/11/2008)
опір матеріалів.
Розрахунок предметів на міцність при навантаженнях…
Наприклад . Їде тачка на швидкості 90 км\ч. За кермом укуренний ідіот. Ну отож , опір матеріалів вивчає, що буде зі стіною при зіткненні машини з нею під прямим кутом, що буде з машиною, і якої довжини буде дірка в черепі цього укурка
Ted (10:31:39 5/11/2008)
Загалом , позитивна й весела наука.
***
сучасні студенти замість того, щоб поступово гризти граніт науки під час семестру, воліють відразу сунути його собі в задницю під час сесії…
***
Сайт про варіанти списування на іспиті. Все різне пропонують, і отут от це (орфографія збережена):
«Перці! Запам’ятовуйте ще один спосіб! Для цього потрібний одна людина, автомобіль і гучномовець, як на мінтовских тачках! Відправляєш по смскі другу номер питання, він під’їжджає до вікна аудиторії, у якій ви пишете, і починає голосно й швидко начитувати відповідь на ваше питання! Препод поки розчихлиться, кому яку інформацію передають — день закінчиться! Спосіб перевірений! Головне — нічого не боятися»
***
ххх: Відповідай мені, як юрист, судимість якось позначається в паспорті?
ууу: ага, на фотографії малюють решоточку
ууу: а так само вуси й ріжки.
***
xxx: наші офісні співробітники чимсь схожі з анархістами
xxx: ці сволоти теж ідуть проти системи
xxx: плювати, що це вінда!
***
1: привіт, що робиш?
2: сиджу на парі, жую жуйку, бовтаю в асі й читаю книгу
1: я б тебе вигнала)
2: не вийде)
1: чому?
2: я препод.
***
Це був відмінний рік. Шкода тільки, що закінчився в жовтні…
***
T@NіKo: синові подарунок купив?
Локи: ні ще
Локи: на наступному тижні поїду
T@NіKo: що дарувати будеш?
Локи: Контрольний пакет акцій ВАТ «РЖД» і московського метрополітену. Він хотів залізницю  з туннельчиками.
***
xxx: ну як успіхи з версткою?
yyy: мені веб нагадує єблю з пилососом, нигуя не прикольно, але засмоктує…
***
Гринвуд: Був у мене бізнес…
Пинго: У тебе був? У тебе був апарат по копченню сала, трудова книжка із записом «Звільнений за власним бажанням з лісопилки «Зарічна» і дачка, що дісталася в спадщину від діда.
***
xxx: як свята?
yyy: я не святкував, отут це не свято, ні з ким
xxx: Ну й що. Важко піти взяти вискаря й напоїти німецьких друзів у мотлох?
yyy: на честь Радянської Армії?… знущаєшся? вона ж їх вздрючила по саме не можу  )
xxx: А їм зовсім не обов’язково знати на честь чого бухня
yyy: так нецікаво.
***
ххх: Я щасливий!
ххх: Ранком хочеться на роботу, увечері додому.
ххх: И похуй що в мене немає ні того ні іншого.
***
Зима, N- Ская область, заміська дорога, уже темніє. Випало небагато снігу й присипало всі крижані ділянки на асфальті, відповідно їхати стремно й усі повзуть потихеньку.
Повземо й ми з колегою на УАЗІКУ й бачимо таку картину: з дороги вискочила десятка, покотила в кювет і застромилася мордою в замет. Навколо в мотлох тонированной машини пританцьовують на снігу дві одіозні особистості в спортивних костюмах, шкіряних куртках і кепках.
Вирішуємо допомогти, гальмуємо на узбіччі, виходимо, окликаємо особистостей:
-Агов, мужики, допомога потрібна? Позаду є куди трос причепити?
Одна з особистостей дивиться на нас із кювету із прищуром, щось міркує, а потім видає у відповідь:
- Слиш, епта, ти кого зараз мужиком назвав? Ми взагалі- то пацани!
Знизуємо плечима, сідаємо в УАЗІК і їдемо далі. За нами в кюветі одіозна особистість щось репетує й пинает ногами другого, котрий з нами й «поговорив».
***
Лялечка: як у тебе справи, милий?
mcbeat: хуйово (
Лялечка: голова знову?
mcbeat: ні, мій кредитний менеджер відмовив мені у видачі чергового кредиту, мотивуючи тим, що щас складні часи й до зміни роботи він ставиться з недовірою (
Лялечка: який кредитний менеджер??? який ти кредит збирався одержувати?!
mcbeat: млинець, так у мами.
***
Воy: Де й ким працюєш? розкажи
Helen: У сфері Інтернет- бізнесу працюю. а ти ким?
Воy: Я менеджер по постачанню
Воy: Виходить, ти хаккер!
Helen: Виходить, ти вантажник…
***
Angelus іncarnatіo: не люблю думати про майбутнє
Angelus іncarnatіo: воно в мене, як гарне пиво…
Angelus іncarnatіo: темне.
***
Прива!
Де ця хрень перебуває, куди нам завтра йти?
Десь між попереком і ногами.
***
toxal: у мене знайомий був, Ваня, так він весь у пірсингу ходив. Говорили, що якщо через всі його дірки пропустити мотузочку й смикнути, то він сам у себе відсмокче.
***
Всі, кого завкафедри знає особисто в обличчя, це або майбутні аспіранти або майбутні солдати.
***
От як пояснити людині, що коли він заходить до мене на роботу в камуфляжі, берете з незрозумілою кокардою, шкіряних наручах і з гумовою сокирою, це позначається на сприйнятті мене колективом, як керівника…
***
Телевізійний анонс кінофільмів: у голлівудських — усі герої вижили, у китайських — усі герої повмирали, у російських — геть усе пропили.
***
Любов по-російськи:
—    Зін, виходь за мене заміж…
—    Отак завжди! Звечора — «Зін, виходь за мене заміж…» А вранці протверезієш і передумаєш.
—    Та ні, Зін, що ти!
—    Не передумаєш?
—    Не протверезію…
***
60-ті роки XX століття. Американський турист у Москві підходить до автомата з газованою водою, опускає у щілину три копійки, в автоматі щось шипить, сичить і пшикає, але у склянку не витікає жодна краплина. Американець повторює спробу — наслідок той самий. Раптом турист ляскає себе по лобі: «О, та це ж ідея!»
***
У Японії винайшли робота, який ловить злодіїв. Повезли показувати в інші країни світу.
В Індії робот за п’ять хвилин спіймав сто злодіїв.
В Америці робот за п’ять хвилин спіймав двісті злодіїв.
У Росії за п’ять хвилин хтось поцупив робота.
***
Загадка: на яке запитання американці всі як один з ентузіазмом відповідають «Авжеж!», а росіяни — «Не доведи, Господи!»?
Відгадка: це запитання «Чи бажаєте ви мати таку саму долю, як і найбагатший бізнесмен вашої країни?»
***
Після корабельної аварії до безлюдного острова хвилею прибило Крістіну Орбакайте, Наташу Корольову й Алсу. Роздивилися співачки — справи кепські: ні тобі човна якого-небудь, ні плодів на деревах, та й узагалі не відомо, куди їх закинуло. Одна втіха — зберігся один мобільний телефон на трьох, але грошей на рахунку вистачає тільки на один дзвінок.
—    Треба зателефонувати моїй мамі, — каже Крістіна. — Вона всю Москву на ноги підніме, а нас врятують!
—    Ні, — заперечує Корольова, — краще подзвонімо моєму Тарза-нові. Той для мене що завгодно зробить!
—    Дурниці верзете! — каже Алсу. — Треба зателефонувати моєму татові й повідомити, що ми знайшли тут нафту. Вже до вечора сюди прилетять буровики!
***
Респондентам показували фотознімок і запитували, яку назву можна дати зображеному сюжетові.
На знімку: ресторан, накритий стіл і чоловік обличчям у салаті. Росіяни відповіли: «Напився». В усіх інших країнах: «Помер».
***
Добре відомо, що іспанець — людина, а іспанка — грип; американець — людина, а американка — більярд; кореєць — людина, а корейка — їжа; болгарин — людина, а болгарка — інструмент; поляк — людина, а полька — танець; канадець — людина, а канадка — зачіска; бельгієць — людина, а бельгійка — рушниця; голландець— людина, а голландка — піч… Є тільки один виняток: москвичка — людина, а москвич — відро з гайками.
***
Розпочався футбольний матч «Бразилія — Росія». Бразильці зібрались біля своїх воріт і думають: «А чого це ми з ними будемо грати цілою командою? Залишмо одного Рональдіньйо, нехай грає!» Залишили й пішли в роздягальню. Після матчу дивляться на табло — рахунок 1:1. Питають у Рональдіньйо:
—    Ти що, сам не міг переграти їхню команду?
—    Та міг, якби на десятій хвилині суддя не вилучив мене з поля.
***
Єврей приходить у продуктовий магазин, а там вивіска: «Сметану євреям не продаємо».
—    Що це означає? В чім річ? Пустіть мене до вашого директора!
Привели його до кабінету директора. На дверях табличка: «Мозец
Натан Самуїлович». Переступивши поріг, ще більше здивований єврей питає, чому євреям не продається сметана.
—    А ви її куштували?..— іронічно питає директор.
***
Гість Києва на Софійському майдані звертається до літнього киянина, вказуючи на пам’ятник Богданові Хмельницькому:
—    А це хто такий?
—    Бачте, — каже киянин, — історія тут така. Розгромив гетьман Хмельницький польську шляхту і з тріумфом вертається в Київ. Виїхав на коні на цей майдан, а тут його вітають тисячі людей. Простягнув гетьман перед собою булаву та й каже: «Здорові були, браття-ук-раїнці!» А йому у відповідь: «Здгасте, товагиш Богдан!..» Він тут і закам’янів!
***
Поляк приходить до костьолу на сповідь і каже:
—    Святий отче, я согрішив.
—    І в чому ж полягає твій гріх, сину мій?
—    Я обдурив єврея…
—    Сину мій, це ніякий не гріх. Це диво!
***
Везе кучер на бричці пана. Панові хочеться показати свою «вищість» над простим чоловіком, то він і питає:
—    Іван, а ти у Вільно бил?
—    Ні, пане, не був.
—    Ну і дурак! —їдуть далі. Пан знову:
—    Іван, а ти в Пєтєрбургє бил?
—    Ні, пане, не доводилось.
—    Ну і дурак!
Так повторилося кілька разів. Нарешті кучер не витримує:
—    А ви, пане, у Великих Голодранцях бували?
—    А гдє ето?
—    Одразу за Кобеляками.
—    Нєт, нє бил.
—    Отож-бо, пане, й воно!
***
Будівництво дамби до острова Тузла призводить до несподіваних для окремих російських політиків результатів. Сидить російська жінка (20 років прожила в Україні, ні слова українською не говорить), дивиться новини по телевізору. Там передають про події на острові Тузла. І видає шикарну фразу: «Ці росіяни такі нахабні».
***
Після протестів України з приводу будівництва дамби до острова Тузла російський МЗС заявив, що там будують не дамбу, а міст миру. У відповідь українська сторона провела миротворче навчання в Керченській протоці.
***
СNN повідомляє: «У результаті конфлікту між Україною і Росією щодо острова Тузла в районі Чорного моря жоден громадянин Ізраїлю поки що не постраждав».
***
Після завершення робіт біля острова Тузла Росія починає будівництво дамби в Беринговій протоці між Чукоткою й Аляскою з метою відновлення історично сформованих шляхів сезонних міграцій північного оленя.
***
Приходить делегація вчителів на прийом до Путіна:
—    Володимире Володимировичу, у нас зовсім немає грошей!
—    Нічого страшного. Так заходьте!
***
Москва. 2010 рік. Син запитує батька:
—    Тату, а в Москві росіяни є?
—    Нзт, сьінок, зто фонтастика
***
У 1997 році М. Фрадков був призначений міністром зовнішньоекономічних зв’язків Російської Федерації; у 1998 році міністерство розформувалося. У 1999 році М. Фрадков був призначений міністром торгівлі; у 2000 році міністерство розформувалося. У 2001 році М. Фрадков був призначений главою податкової поліції; у 2002 році податкову поліцію розформували; у 2004 році М. Фрадков призначений главою уряду…
***
Степан Хмара просить слова. Спікер відмовляється надати йому право виступу:
—    Степане Ільковичу! Ви ж знову будете говорити образливі речі щодо росіян.
—    їй-богу, хочу виступити з приводу екології.
—    Добре, виступайте…
—    Шановні депутати! Погляньте, що робиться. Ліси повирубували, річки попересихали. Немає де москалів ні вішати, ні топити.
***
Путін — як гімн Росії: слова нові, але мелодія давно знайома…
***
Повернувся Путін з Києва до Москви. Викликав голову уряду Фрадкова і довго й пильно на нього дивиться. Той не витримує:
—    Що таке, Володимире Володимировичу?
—    От чим довше я на тебе дивлюся, тим більше переконуюсь, як же Ющенку пощастило!
***
Російська влада вирішила: ніж труїти Ющенка отрутою, краще відправити до Києва Нємцова давати поради. Це набагато ефективніше.
***
Із розпоряджень президента Росії: у туалетах аеропортів південного напрямку поруч із сушилками встановити також мочилки.
***
—    Куме, а ви чули, як ті кляті москалі кажуть на нашого Ющенка?
—    Ні. І як же?
—    Янукович!
***
Ідуть вулицями Львова Кучма й Путін. На паркані напис: «Геть московських катів!» Путін каже:
—    Все понимаю. Но котьі, котн здесь при чем?!
***
Вирішення проблем по-російському:
— Добре б, але…
— А чому б і ні…
— Та ну його на!..
***
Учителька:
—    Над Росією сходить сонце. Діти, це початок чого? Ось ти, Петрику, дай відповідь.
Петрик:
—    Це початок п’ятдесяти мільйонів похміль, Маріє Іванівно!
***
У Німеччині на посаду федерального канцлера прийшла жінка. І як тепер Путін ходитиме з німецьким канцлером у сауну?!
***
Чемпіонат світу з автоперегонів «Формула-1» провели в Росії. Перше місце посіла формула С2Н5ОН.
***
—    Чув? Маша Распутіна зробила собі пластичну операцію.
—    Еге ж. І, судячи із зовнішнього вигляду, — сама!
***
Сидить німець на уроці російської мови й розмірковує:
—    Дивна ця російська мова! «Церькоф» — «сапор», «стена» — «сапор», у туалет не можеш сходити — теж «сапор»!
***
Урал — хребет Росії. Сергіїв Посад — душа Росії. Москва — серце Росії. Хто-небудь знає, де у Росії мізки?
***
Володимире Вольфовичу, відгадайте загадку: без вікон, без дверей — повна хата людей.
—    Ну, що це за загадка, що за фігня? Українці в ліфті застрягли, абощо?..
***
Росіянин питає в українця:
—    Яке місто найкрасивіше у світі?
—    Ясна річ — Київ!
—    А якої сили потрібна атомна бомба, щоб знищити Київ? Українець замислився й каже:
—    Ну, Москва теж непогане місто…
***
Пасажирський літак набрав висоту. Стюардеса оголошує через динамік:
—    Шановні пасажири! Наш літак летить і набрав висоту дев’ять тисяч п’ятсот метрів. Крейсерська швидкість — сімсот кілометрів за годину. Температура за бортом — мінус двадцять п’ять градусів. Рейс експериментальний: перший пілот — мавпа.
Зчинилася паніка, пасажири почали вимагати парашутів, яких на борту пасажирських літаків ніколи й не було, у салоні — галас, метушня, перелякані обличчя… І тільки один галичанин сидить собі спокійнісінько в кріслі та час від часу потягує з пляшечки коньячок.
Нарешті хтось із пасажирів звернув на галичанина увагу:
—    А ти чого такий спокійний? Невже не боїшся за власне життя?
—    А чого тут боятися? Ну — мавпа, ну — перший пілот. Подумаєш!.. Ось у нас у Львові росіянин три місяці водив трамвай — і нічого не сталося!
***
Російсько-українська митниця.
—    Це що, сало? Вивозити не положено.
—    Пропустіть, пане офіцере! У мого друга свиня в аварію потрапила. Лікар сказав, що допоможе тільки термінова пересадка сала, третя група. А таке сало тільки у моєї свині є…
***
Гуцул іде по полонині і веде за руку хлопчика-негра. Другий гуцул:
—    Іване, а хто то?
—    Онук.
—    Марійчин хлопець?
—    Марійчин!
—    А Марійка де?
—    Вчиться в місті.
—    А чого воно таке чорне?
—    Зате гарантія, що не москаль!
***
Україна і Росія: справа — труба!
***
У зоопарку стоять поруч росіянин і українець і розглядають за загороддю жирафу. Росіянин мрійливо говорить:
—    От якби в мене було таке довге горлечко, я б випив стаканчик і, поки алкоголь дійшов до шлунка, скільки б я задоволення дістав!!!
—    Ха! А як би ти ригав…
***
Один француз — бабій, два — дуель, три — революція.
Один німець — педант, два — завод> три — війна.
Один єврей — завмаг, два — міжнародний шаховий турнір, три — Російський Національний банк.
Один росіянин — п’яниця, два — бійка, три — адміністрація.
Один угорець — просто угорець, два — політична партія, три — не буває, один з них або єврей, або німець.
***
Потрапили росіянин і українець на Марс:
—    Зй, ти че, дурень? Тм зачем границу чертишь?
—    Це моя територія і щоб ти не пройшов!
—    Зачем тебе зто? Зто же Марс. Тут ни травинки, ни дождинки…
—    Так, знаю. Але про всяк випадок. От у мене вдома на батьківщині на Землі часом буває, що теж ні травинки, ні дощинки і село зубожіле — далі нікуди, а москаль хоч один, а знайдеться!
***
Стоїть бойко на полонині, посміхається. Гріє лагідне сонце. Зеленіє трава. Цвірінчать пташки. Літають метелики. Поряд проходить турист, перевішаний рюкзаками.
—    Добридень, пане. Гарна сьогодні днина, чи не так? — каже бойко.
—    Там хорошо, где нас нет!
—    І де ж вас, вражих синів, немає? — зітхає бойко.
***
Іван просить в Абрама карбованець у борг, обіцяючи через місяць повернути подвійно, і в заставу залишає сокиру. Коли Іван збирається йти, Абрам говорить:
—    Почекай, я дещо придумав. Адже через місяць тобі важко будеповернути відразу два карбованці, може ти краще половину заплатиш зараз?
Іван погоджується, платить карбованець, йде додому і по дорозі думає: «Дивно! Карбованця нема, сокири теж, один карбованець я ще винний, і головне, що все правильно!»
***
Київ. Стоять двоє. Підходить до них перехожий і запитує:
—    Как пройти на Крещатик? Йому у відповідь:
—    ???
Повторює питання англійською.
—    ??? Німецькою.
—    ??? Французькою.
—    ???
Не одержавши відповіді, перехожий іде далі. Один чоловік іншому говорить:
—    Подивися, Петре, яка розумна людина! Скільки мов знає!
—    І це йому допомогло?
***
Росіянин, єврей, грузин і чукча летять у літаку. Раптом літак терпить аварію. Льотчик пояснює:
—    Треба стрибати, але в нас тільки чотири парашути. І вистрибнув.
—    Вай, вай! У мене дванадцять дітей, — сказав грузин і вистрибнув.
Єврей запричитав:
—    Ми нація розумна, мені не можна гинути, — і вистрибнув. Росіянин зітхнув:
—    Стрибай, чукча. Я, як найхоробріший, залишуся гинути.
—    Навіщо гинути? — відповідає чукча. Я єврею рюкзак замість парашута підсунув. Він розумний, по дорозі що-небудь придумає.
***
Сидить чоловік вдома… Дзвінок у двері. Відчиняє — на порозі єврей стоїть:
—    Пгобачте, це не ви витягли вчога з пгогубі євгейского хлопчика?
—    Ну я.
—    А шапочка, пгобачте, де?
***
Сидить старий вояк УПА на могилі онука і примовляє:
—    Чи я ж тебе не любив?.. Чи я не співав тобі колискових? Чи я не витирав тобі малому шмарклі? Чи я не навчав тебе стріляти із шмайсера? Чи я не розповідав тобі про генерала Чупринку? Чи я не ходив до твоєї школи на батьківські збори замість твого тата? Чи я не дав тобі гроші для вступу до столичного університету? І що ж? Ти приїхав на канікули і мовив: «Здравствуйтє, дєдушка!»…
***
Він приїхав до Канади, купив англо-український словник і вивчив англо-українську мову.
***
Інтерв’ю.
—    Скажіть, чому ви такий затятий антисеміт?
—    Кілька років тому один єврей зіпсував мені все життя.
—    Невже? І як його звали?
—    Мендельсон!
***
—    Пане, а чи Ви чули як москалі на палке кохання кажуть?
—    І як же?!
—    Блі-і-ізость.
***
Питають у росіянина:
—    Іван, скажи, ну чому б тобі не посадити картоплю, моркву, помідори там різні? Город же он який!
—Так не растет…
—    А ось поглянь через дорогу: і в городі всього вдосталь, і паркан стоїть, а не на землі валяється, як у тебе…
—    Ну, так зто у хохла!
***
—    Знаєш як москалі називають наш борщ? -Як?
—    Пє-єрвое.
—    Повбивав би…
***
Після виступу Івана Драча (лідера Народного руху України), який заявив, що росіяни в Україні повинні почувати себе краще, ніж в Росії, а євреї — краще, ніж в Ізраїлі, з’явився жарт про те, що Рух відтепер буде перейменовано на Рухель, а Драч змінить прізвище на Рух-ман.
***
Прийшов дід до священика на сповідь.
—    Святий отче, грішний я!
—    І в чому твій гріх, сину мій?
—    Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея.
—    Ну, це не гріх, а навпаки — свята справа! — заспокоїв його священик.
—    Але я змушував його платити мені за постій, — додав дід.
—    Так, це, звичайно, недобре, але ж і ти ризикував собою, сину мій!
—    Дякую вам, святий отче, але в мене ще одне запитання. -Яке?
—    Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?
***
На уроці географії у школі:
—    Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
—    Домовились!
—    Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють — ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
—    Та це ж москалі!
—    Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі-то правильно! Сідай. Наступне: і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш… Марічка підскакує:
—    Я знаю, жиди це!
—    Та які жиди — їх євреями кличуть. А взагалі-то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність: хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і, зціпивши зуби, промовить: «А, бодай вона згоріла…» У класі мовчанка.
—    Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите? Тихенький голос з останньої парти:
—    Зате ми гарно співаємо…
***
Цитата з новин: «Проклинаючи москалів, на кухнях України з ненавистю спалювали російський газ».
***
Встав господар зранку, пішов до стодоли, нагодував худобу, випустив гусей пастися, сам умився. Приходить до хати, а там жінка вже сніданок зготувала, і діти повставали до столу. Вони всі помолилися і тільки-но сіли їсти — чують, що запрацювало радіо:
—    Московское время: 7 часов ноль минут. Господар:
—    Ото бачите, дітки, москаль вже годину не спить.
***
Летить Змій Горинич над Карпатами та кричить:
—    Все на субботник! Все на субботник! Виходить гуцул з колиби, дивиться на небо:
—    От, холера! Знову москалів об’ївся!
***
Спільні військово-морські навчання в Криму «Україна-НАТО». Поряд стоять «на якорі» український і натівський підводні човни, а капітани на місточку вихваляються їхніми технічними даними. Притому наш човен — наполовину іржавий, наполовину у черепашках… Ну от натівці й питаються нашого капітана:
—    Що, ваша залізяка із такою-то швидкістю вміє плавати? А той:
—    Тю, конєшно ж, може.
—    Ну, а як удвічі швидше?
—    Та запросто!
—    А як утричі?
—    Та хоч уп’ятеро — тільки б із москалів ласти не поспадали!
***
У відповідь на акцію українських націоналістів проти війни в Іраку під гаслом «БУШ — МОСКАЛЬ!», у Москві пройшли стихійні мітинги під гаслом «БЛЕР — ХОХОЛ!»
***
Урок географії у карпатському селі:
—    Діточки, запам’ятайте: міста Варшава, Париж і Лондон розташовані на правому березі Дніпра, а міста Москва, Пекін та Токіо —
на лівому.
***
—    Що таке один єврей?
—    Торгова точка.
—    А що таке два євреї?
—    Шаховий турнір.
—    А що таке три євреї?
—    Симпозіум.
—    Що таке один росіянин?
—    П’яничка.
—    А що таке два росіянини?
—    П’яна бійка.
—    А що таке три росіянини?
—    Бунт.
—    Що таке три євреї і три росіянини разом?
—    Штаб Військово-Морських Сил України…
***
Катастрофа. Розбився літак. Попали в чистилище українець, росіянин та єврей. Підходить до них апостол Павло та й каже:
—    Панове, катастрофа була незапланована, тому, поки ми
з’ясуємо, кому з вас в рай, а кому в пекло, можу запропонувати виконання одного вашого бажання, такого, про яке ви все життя мріяли, одним словом будь-якого, крім повернення на землю.
Росіянин:
—    А ви точно виконаєте це бажання? Павло:
—    Обов’язково.
—    Тоді я хочу, щоб вимерли усі жиди, а то вони всюди пхають свого носа, лізуть в уряд і заважають нам жити.
Єврей:
—    А я хочу, щоб усі москалі повимирали, як мамонти, вони нам, свреям, жити нормально не дають, у всіх своїх бідах звинувачують, хотіли б усім світом керувати.
Українець:
—    А ви точно виконаєте попередні бажання москаля та жида? Павло:
—    Я ж пообіцяв! Українець:
—    Ну, тоді мені лише філіжанку кави.
***
—    Як «Пролетарям всех стран, соединяйтесь!» українською буде?
—    Голодранці усіх країн, до купи — гоп!
***
їде негр у вишиванці у львівському трамваї і читає газету «За вільну Україну». Чоловік із села, побачивши це, не витримує:
—    Скажіть, а ви вмієте читати по-українськи?
—    Звісно…
—    І розумієте українську?
—    Розумію, адже я — щирий українець.
—    А я тоді хто?
—    Не знаю… З вигляду — або жид, або москаль.
***
Берег Чорного моря. Відпочивають дві сім’ї — російська і українська, їх маленькі — п’ятирічні — діти голяком бавляться у піску. Український хлопчик уважно розглядає російську дівчинку:
—    Казали мені батьки, що українці відрізняються від росіян, але щоб аж настільки!
***
—    Іване, пора тобі женитися.
—    На кому?
—    Та хоч би на Гапчиній Марії.
—    Не подобається мені Марія…
—    То на Миколовій Галі.
—    І Галя мені не подобається.
—    То хто ж тобі подобається?
—    Володя…
—    Тю… Так він же — москаль!
***
Коли житель стародавньої Еллади винайшов арфу — він думав про жінку. Коли американець винайшов саксофон — він думав про жінку. Цікаво, а про що думав росіянин, коли винайшов балалайку?
***
Сьогодення. Україна. Черкаська область. Селище міського типу. Над полем літає кукурузник і зрошує його. Двоє дядьків уважно стежать за літачком, сидячи в холодочку та смакуючи свіженьким сальцем, пахучим українським хлібом та кришталево чистою самогоноч-кою. Раптом літачок втрачає контроль і вдаряється в житлову двоповерхову споруду обабіч поля. Збиває балкон і з поламаними крилами падає перед під’їздом. Хвилина мовчання, після якої дядьки пере-зирнулися:
—    І що ви на це скажете, куме? — питає один другого.
—    Та що тут казати! ЯКА КРАЇНА — ТАКИЙ ІТЕРАКТ!!!
***
—    Що Ви побажаєте нашому другу з Москви?
—    Темну теплу ніч тобі, широку білу постіль і одну маленьку голодну блоху.
***
У магазин заходить чоловік та й питає:
—    Товариш, у вас єсть лєзвия для брітви?
—    Ні, нема.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця:
—    А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
—    Він мене «товарищєм» обізвав. Хай серпом бриється.
***
-      ДІДУ! -Що!
—    Чули, москалі у космос полетіли!
—    Що, всі?
—    Та ні, тільки один!
—    То чого ж ти тоді кричиш?
***
У Росії дві біди — дурні та дороги. А в Україні три — дурні, дороги та Росія.
***
Зустрічаються росіянин з українцем. Заходить мова про президентів:
—    Наш президент настоящий патриот, — каже росіянин. — Все делает для блага России!
—    Подумаєш, здивував…— зауважує українець. — Наш також…
***
У Чехії вирішили утворити Міністерство морського флоту. У Москві страшенно здивувалися.
—    Навіщо воно вам? У вас же немає моря!
—    Ну то й що? — здивувалися чехи. — У вас же є Міністерство культури.
***
Зустрілися українець з американцем, і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить:
—    У нас такі гори, що як гукнеш, то луна 5 хвилин триває. Українець:
—    Ну то їдьмо подивимось.
Вилізають на вершину, американець і кричить:
—    Неііо!!! Луна:
—    Не11о-е11о-11о-о. А українець каже:
—    Та хіба це гори? У нас у горах луна три години тримається. Американець:
—    Ну поїхали подивимося.
Вилазять вони на Говерлу, українець і гукає:
—    У Карпатах москаль!!!
Луна:
—    Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!?
—    Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!?
—    Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!? Де москаль!?
***
—    Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть!
—    Ой, сусіде, й не кажіть, у самого серце кров’ю обливається, але мушу те зробити — прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: «Вот ісконно русскій пейзаж!»
***
Українці в Іспанії:
—    Кориду бачив?
—    Бачив. Бугай кацапа затоптав.
—    Які ж кацапи в Іспанії?
—    А який недоумок, крім кацапа, попре на бугая з червоним прапором?
***
—    Чим відрізняється росіянин від собаки в Україні?
—    Другий розуміє українську і російську…
***
Великий князь Константин (брат царя, автор романсу «Отвори потихоньку калитку»), сам військовий, на військових навчаннях звертається із запитанням:
—    Що означає герб Російської держави — двоголовий орел?
Один генерал відповів, що одна голова дивиться на захід, друга — на схід…
Наступний сказав, що це означає двовладдя… Руку тягне солдат.
—    Прізвище?
—    Солдат Петров!
—    Ну, скажи солдат Петров, що означає герб Російської держави — двоголовий орел?
Солдат (рука під козирок):
—    Урод, ваше благородіє.
***
У далекі-далекі часи у Львові в трамвай заходить крупний українець і питає:
—    Котра година?
Неф, який сидів поруч встав і ввічливо каже:
—    Пів на другу. Дід йому:
—    Сідай, синку, я й так бачу що ти не москаль!
***
Приїхав хлопець у Москву вступати в театральний інститут. Перший іспит — російська література. Білет — «Тургенєв «Муму».
—    У цьому оповіданні Тургенєв описав життя за кріпаччини. Жи-ла-була бариня і був у неї кріпак, якого звали Герасим. Кріпак той був глухий і німий і тому не мав можливості спілкуватися з іншими людьми..
—    Молодой человек, говорите, пожалуйста, по-русски — зкзамен ведь по русской литературе!.
—    Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от — мав Герасим лише одного товариша — цуцика, якого він назвав Муму, бо більше не вмів нічого говорити.
От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась і наказала Герасиму його втопити…
—    Молодой человек, да говорите же по-русски, тем более, что не все Вас понимают…
—    Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от — що робити Герасиму — він же кріпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив’язав на один кінець мотузки цеглину, другий кінець — цуцикові на шию. Підняв його, а цуцик йому у вічі глянув і вашою клятою москаль-ською мовою говорить:
—    Герасим. За что?
***
—    Миколо, чув як москалі називають наше пиво? -Як?
—    Пі-іво.
—    Повбивав би…
***
Упіймав дядько золоту рибку. Вона виконує три його бажання.
—    Нехай усе татаро-монгольське іго йде у Швецію. Та лиха не робить! А потім назад.
Знялася вся орда й потупотіла у Швецію… Майже нікого там не порубала, повернулася назад. (І так тричі). Не витримала рибка, запитала:
—    Ну що тобі, дядьку, Швеція зробила?
—    Та нащо мені Швеція? Зате по москалях — три рази туди-сюди, туди-сюди!..
***
Чорним морем пливе американський есмінець. Аж перед есмінцем виринає субмарина із жовто-блакитним прапором. Поки американці заходилися шукати по довідниках, чий же це прапор, що за держава, з підводного човна пускають дві торпеди й топлять есмінець. Субмарина занурюється на перископну глибину і в капітанській рубці відбувається розмова:
—    Петре, а ти впевнений, що то були москалі?
—    Авжеж, бачив скільки зірок на прапорі!
***
—    Куме, де це ваш собака?
—    Та, я його зарізав.
—    О-о ! А за що?
—    Бо москалям продався!
—    Як!?
—    А ось так! Приходжу додому — а він мені з будки: «Гафф, гафф!»
***