пʼятницю, 1 лютого 2013 р.

Вартує мент, гальмує тачки. Зупиняє першого:
- Товаришу водій Ви п’яні.
- Та ні, не п’яний …
- Тоді дихніть в кульок.
Водій дихає. Мент з подивом:
- Перша ступінь сп’яніння, штраф — 500 грн.
Водій розплатився поїхав. Мент гальмує наступного:
- Товаришу водій Ви п’яні.
- Та ні, не п’яний …
- Тоді дихніть в кульок.
Водій дихає. Мент з захопленням:
- Друга ступінь сп’яніння, штраф — 800 грн.
Другий розплатився поїхав.
Зупиняє третього:
- Товаришу водій Ви п’яні.
- Та ні, не п’яний …
- Тоді дихніть в кульок.
- Так це ж презерватив?!
- Хм, дійсно тверезий, проїжджай …
===================================
Любов - це казка, через рік коляска, п'ять хвилин роботи, все житя турботи.
===================================
- Слухай, а компот варять тільки з фруктів чи з овочів теж?
– Компот з овочів – це борщ!
==================================
Шукаю роботу, обійшов вже не один десяток фірм. В одній з них сподобалося все за винятком того, що справи мені ніхто передати не зможе - сисадміна в компанії не було вже довго. 

Перший день випробувального терміну. Починаю огляд володінь. Стіни серверної обклеєні демотиваторами, а самі машини прикрашені наклейками з покемонами. Найпотужніший бойової сервер (який, як з'ясувалося, бився струмом) вінчали зображення Пікачу, а на стародавньому роутері кокетливо згинає хвіст Слоупок. 

Запитую у працівників, що ж за людина до мене працював. Розповідають, що дивний був трохи - слова калічив і постійно говорив спасибі якогось капітана. 

- Мабуть, взяли відразу після школи? 
- Та ні, 51 рік був людині ... 

Треба сказати, що вся IT-інфраструктура була в ідеальному стані, і за два місяці безадмінства у фірмі не сталося жодного ЧП. Спасибі тобі, невідомий любитель покемонів!
===================================
Цю історія повідала мені одна дівчина. Одного разу, прокидається  вона о 3 годині ночі в гуртожитку, прокидається від дикого сміху.
Дівчина одягається і йде до кімнати навпроти, де знаходився осередок істеричного сміху. Зайшовши до кімнати, перед нею постає наступна картина: на підлозі сидить дівчина і дико регоче, на ліжку під ковдрою ховається молода людина.

Дівчина запитує:-Віра, що сталося?
-Уявляєш? Займаюся любов'ю з цим чудіком та його питаю: - ти кінчаєш?
А він мені каже: "Ні, я ще тільки на першому курсі"
===================================
В одному інституті, був один викладач. Завжди курив під час лекції сигарети прима без фільтра, ненавидів жінок та вважав, що вони повинні займатися виключно домашнім господарством. Ну і взагалі завжди лякав нас сесією, дуже любив знущатися над студентами, ми його боялися (тільки на сесії звичайно). І ось влітку звичайно з першого разу ніхто не здав, інші іспити вже позаду, страшенно хочеться купатися, повалятися на пляжі або просто відчути стан свободи на три місяці.

Стоїмо в коридорі під дверима аудиторії - чекаємо. В аудиторії звичайно все готово. На столі графинчик, в графинчику горілка, поруч лимонад, мінералочка. Викладач запізнився на годину, запускає всіх в аудиторію, збирає заліковки-на вулиці під 30 градусів. Він бере графинчик наливає повний стакан і без будь-якої підготовки випиває. У всіх очіквадратні , тиша, аж чути де комар пищить. У викладача теж очі на лоб, весь почервонів, закашлявся - мабуть він не очікував, що в графині горілка. Схоплюється вибігає з аудиторії, голосно плескає дверима. Ми злякалися-схопили графин з горілкою вилили і налили туди води. Через хвилин двадцять викл адач повертається - видно що з буфету - в руках бутербродики і салатик. Ну що хлопці - продовжимо? У вас я сподіваюся вистачило розуму за цей час підготуватися? Ми офігіли. Повторюється сцена № 1 він бере графин потираючи ручки і облизуючись наливає вже пів склянки - смачно видихає, одним великим ковтком втягує в себе вміст одночасно чіпляє бутербродик - готується закусити. Розуміє що це не горілка наливається фарбою, б'є кулаком по столу вихлюпує з рота воду на підлогу. Іспит в цей день ніхто так і не здав. На випускному ми згадували разом цю історію, від душі посміялися, тільки зараз ми зрозуміли що його предмет, багато в чому завдяки його строгості ми знаємо краще за інших!
===============================
Не всі знають, що коноплі можна їсти. Багато хто в курсі, що коноплі можна варити в молоці. Практично всі знають, як її курити. Але деякі її їдять. Відбувається це таким чином: коли варену в молоці коноплі віджимають через марлю, виходить те саме молоко і зелена фігня в марлі, яку можна з'їсти (фігню, а не марлю). У 1994 році в одному училищі не було ксерокса, тому один такий хай буде Славік на прізвисько Майя працював «ксероксом» - він передруковував текст у 20-ти примірниках на друкарській машинці, яка дозволяла робити не більше 2-х аркушів за раз. А так як Славік набирав послідовно кожен лист в тих самих 20-ти примірниках, то вже на п'ятому разі текст він знав напам'ять. І ось одного разу «ксерокс» Славік з'їв коноплі. І його поперло. Йому стало приємно натискати клавіші друкарської машинки - все одно які. Текст виходив відповідний. Для тих, хто не зрозумів - безглуздий набір букв. І в цей момент зайшов замовник копій - викладач. Як завжди на другій парі - вже дуже «теплий». Побачивши творчість Славіка, він запитав: 
- Що це таке? 
Славік вихопив лист з машинки і почав по пам'яті читати правильний текст. Викладач пішов до себе в каптьорку і випив сто грам. Текст не змінився. Паніка почалася у викладача. Він зрозумів, що за ним прийшла велика білка. І перестав пити. На тиждень. Поки йому всю правду не розповіли.
=====================================
Історія про те як я ходив до гінеколога за свою дівчину, принаймні жінка з реєстратури до цих пір так думає! 
Тож прийшли ми поліклініку, і дівчина, моя пішла займати чергу, а мене попросила взяти карту медичну. Я підходжу до реєстратури (біля якої як водиться чергу, і між мною і реєстраторкою відбувається такий діалог: 
- Доброго дня. Можна мені карту. 
- прізвище? 
- Лізина Катерина Юріївна 
- ?!?!?! А Ви до якого лікаря ???
- До гінеколога (на обличчі спокій повне) 
- Черга ?!?!?!?!?!?!?!?!?!?!?!?!?!? 
- реєстраторка ?!?!?!?!?!??!?!?! 
Дає карту і я йду до лікаря поступово доганяючи що все таки сталося ... 
Після огляду поки дівчина одягалася, виходить лікар до мене і повідомляє про результати, я уважно все слухаю, і тут повз йде ... реєстраторка:
- (реєстраторка звертаючись до лікаря) ну як, все в неї нормально? 
- лікар - ага вагітна! 
- реєстраторка-!!!!!!!!!!!!!!!... непритомна ...!!!!!!!!!! 
Люди з черги в ШОЦІ! Я кажу спасибі і тут моя подруга виходить і ми йдемо на вихід, а слідом нам дивляться збожеволілі хворі)))
======================================
Зараз друга година ночі, а я сиджу в гуртожитку під дверима в свою кімнату і пишу вам лист тому, що в кімнату мене не пускають, говорять сьогодні не моя черга ночувати. Очі злипаються, але заснути не можу, тому що сиджу на стільці з однією ніжкою, інших у нас у гуртожитку немає. А тому, щоб не заснути пишу вам лист.
Дорогі мої, улюблені батьки, дуже за вами скучив, надішліть, будь ласка, грошей. Адже вашого останнього листа, в якому ви вислали мені 45 гривень, я не отримував. Тому ось вже кілька днів як я нічого не їм.
Хотів влаштуватися в профілакторій, говорять там добре, харчування 3-х разове - понеділок, середа, п'ятниця. Так що добре б ще тридцяточку накинути, тому що від підвищеної стипендії я відмовився, а просту мені ніхто не платить і вгамовувати спрагу знань тепер мені не на що.
Ну от, а інше все добре. Правда недавно мої друзі по поверсі мене у свою громаду прийняли - це значить: усе, що до цього моїм було, то тепер загальним стало, і штани, які дядько Гоша з Монголії надіслав теж. Вони як вступний внесок пішли. У них тепер усе женитися ходять, а мені замість них друзі по громаді окуляри подарували італійські, димчасті, без скла. Попереджаю, батько, свої галіфе мені більше не надсилай, занадто вже вони в тебе общинні, вся громада в них уміщається разом. Вишли грошима, 120-150 на брюки повинно вистачити.
Hу ось, а так все прекрасно. Правда, недавно за неуспішність мене відрахували з інституту. І тепер вимагають, щоб я повернув всі стипендії, які одержав поки вчився: 270 рублів 60 копійок. 60 копійок можете не висилати: їх я віддам сам. Я ж розумію, що вам теж не легко.
Дорогі мої, улюблені батьки, пишіть частіше, як ви, як бабуся, чи здорова вона, чи одержує регулярно пенсію? Якщо так, то чому давно не пише?
Словом пам'ятайте - у вас є син, який ніколи вас не забуває, якщо вам буде важко, то звертайтеся, він допоможе. Hа цьому закінчую. З нетерпінням чекаю вашої відповіді.

Ваш годувальник, Сергійко.

Немає коментарів:

Дописати коментар